Уряд обіцяє Україні стабільний економічний розвиток 2009 року і навіть до 2012 року. Щоправда, ціна таким обіцянкам у певному значенні відома. Провідні вітчизняні експерти ринків, передвіщаючи фінансові труднощі, скаржаться на бездіяльність влади щодо підготовки державної економіки до можливого спаду. А економічні аналітики тим часом попереджають: зомбування ринку словом «криза» неодмінно спричинить саме кризу, посилену панікою. По суті, за таких розбіжностей легко втратити орієнтацію...
«Орієнтуватися в подібній ситуації слід на головні індикатори фінансової системи держави та світові тренди, адже Україна, щоб там не казали, внаслідок входження в глобальні ринки схильна до світових тенденцій» — радить директор Міжнародної інвестиційної компанії SigmaBleyzer Вадим Бодаєв. Індикатор номер один, що красномовно демонструє небезпечне становище, в якому опинився вітчизняний фондовий ринок — індекс ПФТС, який із початку поточного року встиг знизитися до 70 базисних пунктів. За даними компанії, це найбільш радикальне падіння в порівнянні з аналогічними фондовими показниками інших країн. Так, наприклад, показник російської РТС опустився лише до 45, польський mWIG до 42, італійський MIBTEL до 27, американський DОW JONS — всього до 15. Динаміка негативної зміни практично всіх фондових показників на світових фондових ринках свідчить про те, що фінансова криза все-таки вийшла за рамки однієї окремо взятої країни і досить швидко розвивається в цілому в світовій економіці. При цьому український показник «лідирує» зі знаком «мінус».
Крім того, за оцінкою міжнародного інвестиційного експерта Fitch, згідно з даними компанії, з 73 країн, проаналізованих у другому кварталі поточного року, Україна, по чутливості до макроекономічної нестабільності, посіла друге місце серед найбільш вразливих. За квартальною оцінкою фінансових ризиків Американського казначейства за станом на вересень поточного року, за обнародуваними компанією SigmaBleyzer даними, Україні... «загрожують різкі зміни в структурі платіжного балансу або криза протягом наступних одного двох років». Такий радикальний висновок, власне, був зроблений на основі наступних даних. Обсяг короткострокового боргу приватного українського бізнесу 2009 року становитиме 29 мільярдів доларів США. Солідна сума, однак сама по собі вона начебто й не складає особливої небезпеки. Але при цьому, якщо врахувати, що короткострокова складова середньострокового боргу наступного року може сягнути порядку 10 мільярдів доларів США, потреба державного сектора у зовнішніх позиках — порядку двох мільярдів, а державний дефіцит рахунку прогнозованих поточних операцій — порядку 24 мільярдів доларів США. У підсумку, наступного року Україні загалом може знадобитися порядку 65 мільярдів доларів США із зовнішнього фінансування. При цьому, якщо обсяг прямих іноземних інвестицій при кращому збігу обставин перевищить 10 мільярдів доларів, то обсяг зовнішнього запозичення можна «сміливо» скоротити до 55 мільярдів доларів. Однак чи просто буде залучити навіть ці 55 мільярдів в умовах дефіциту коштів на зовнішніх фінансових ринках?
Для повноти картини варто уточнити, що держрезерв Національного банку України, на який може розраховувати приватний бізнес у «разі чого», складає не більше 38 мільярдів доларів США, і то влада не поспішає особливо ділитися цими коштами з приватниками, як це, наприклад, роблять у Америці і в Російській Федерації.
На одвічне, і тим більше актуальне сьогодні запитання «Що робити?», міжнародні аналітики, так само, як і провідні гравці вітчизняних ринків, ледве не в один голос відповідають: «Усім гілкам української влади, а також усім представникам бізнесу необхідно консолідувати свої зусилля з метою максимально підготувати українську економіку до можливого економічного удару».
Згідно з рекомендаціями SigmaBleyzer, Україна повинна, насамперед, направити максимум зусиль на зміцнення довіри з боку інвесторів, інакше гроші «не підуть».
Зокрема, розробити систему раннього сповіщення, яка сигналізуватиме про збільшення або зменшення ймовірності виникнення кризи.
Ретельно контролювати зовнішній борг приватного сектора, терміни, по якому наступають кожний місяць протягом наступних 12 місяців. Крім того, необхідно виробити загальні організаційні заходи з подолання можливої кризи: укласти протоколи про наміри з урядовими структурами для чіткого визначення зон відповідальності, а також із центральними банками інших країн для обміну інформації, а також у надії на можливе фінансування. «І головне — кошти, що приходять, необхідно у вигляді прямих іноземних інвестицій направити не на споживання, а на розвиток продуктивного виробництва. Це надзвичайно важливо в даній ситуації», — наголосив Бодаєв. Цю думку поділяє і виконавчий віце-президент Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців «Конфедерація роботодавців України» Олексій Мірошников, якого, за його словами, «більш за все дивує пасивна позиція керівництва держави», а також політика «споживання», що практикується в той час, коли економіка гостро потребує фінансування. Експерти єдині у думці: поки кризи як такої немає, однак 2009 року, якщо не вжити всіх можливих заходів із запобігання, він може наздогнати і нашу економіку.
КОМЕНТАРІ
Сергій БОВТЕНКО, заступник директора з управління активами КУА Tiger Asset Management:
— Після розпаду СРСР Україні дістався могутній промисловий комплекс, що далеко перевищував масштаби внутрішніх потреб. Унаслідок цього країна спочатку була вимушена для досягнення максимального завантаження потужностей активно інтегруватися в світову економіку. Формальним завершенням цього процесу став вступ до СОТ на початку 2008 року. На жаль, для нас саме початок поточного року став початком світової фінансової кризи. Його розмах є настільки масштабним, що криза вже охопила всі сфери комерційної діяльності людства. Україна як експортноорієнтована країна вже почала відчувати його вплив. Першими постраждали банки та металурги. Хоч в Україні і обійшлося без банкрутств банків, але згортання програм кредитування боляче вдарило по будівельниках і металургах. Тиск на останніх виявився максимальним зі всіх галузей української економіки. Тепер черга за іншими секторами. Понад усе зараз постраждають галузі, що мають велику додану вартість, оскільки люди, насамперед, відмовляються саме від придбання ПК, автівок, мобільних телефонів. Однак незначна частка подібного виробництва в Україні в таких умовах стане радше перевагою для нас. У результаті, погіршення очікувань населення призведе до стабілізації приросту імпорту, чого так безуспішно домагалися уряди Януковича та Тимошенко впродовж останніх чотирьох років. Як довго він триватиме? Що потрібно зробити уряду й іншим гілкам влади, щоб пом’якшити його наслідки? У країні, звідки почалася криза (США), вона прогнозовано триватиме до другого кварталу 2009 року з подальшою плавною стабілізацією. Прогнози щодо ЄС є більш віддаленими за часом, але також укладаються в рамки 2009 року. Україна, хоч і залежна від їхніх тенденцій, але все ж таки належить до класу країн, що розвиваються, а значить, має шанси швидше оговтатись від кризи. На жаль, світовий досвід засвідчує, що це можливо лише за умов проведення активних структурних реформ у країні, а це обов’язок уряду та Верховної Ради. Необхідно прийняти давно розроблений Податковий кодекс, завершити пенсійну реформу, полегшити роботу підприємців, спростивши дозвільні процедури. Також необхідно ухвалити ряд законів, що заохочують реалізацію інноваційних проектів у сфері енергозбереження й активно стимулювати виробників до скорочення енергоємності продукції. При поточному ж рівні самосвідомості наших політиків, надії на такі необхідні реформи — мінімальні. Альтернативним шляхом виходу з кризи є активізація населення України, мотивованого економічною доцільністю. Нещодавня історія країни дає лише один механізм об’єднання населення під єдиним лозунгом — революція.
Ігор ДУРИЦЬКИЙ, генеральний директор роздрібної фінансової мережі «КредитМаркет»:
— Українська фінансова система має реальну можливість пережити світову фінансову кризу з мінімальними втратами. Банки вступили в фазу «накопичення» активів, і заощаджуватимуть кошти до закінчення кризи на західних ринках, щоб зберегти їх для підтримки поточної операційної діяльності і подальшого інвестування. Про це свідчать рекордні залишки на кореспондентських транзитних рахунках банків у НБУ, які на початку жовтня 2008 року перевищили 24 мільярди гривень. Однак відмова від довгострокового інвестування, підвищення кредитних ставок і посилення вимог до позичальників, у тому числі юросіб, ускладнять умови роботи інших галузей економіки. Передусім, це стосується будівельної галузі, яка безпосередньо залежить від банків, що скорочують кредитування як самих забудовників, так і покупців житла. Внаслідок заморожування будівництва в Україні знижується попит на продукцію металургії, що накладається на скорочення попиту на зовнішніх ринках. Аналогічна ситуація чекає і на інші галузі, діяльність яких залежить від довго- і середньострокових кредитів. Проте ситуація не переросте в кризу, якщо держава зуміє подолати панічні настрої серед інвесторів і населення, і дасть чіткий сигнал щодо своєї здатності контролювати ситуацію. Сьогодні психологічний фактор кризи є основним. Передусім, Кабмін уже зараз повинен максимально сприяти пожвавленню економічної активності. Йдеться про зменшення податкового пресу, спрощення реєстрації нових компаній і малого бізнесу, всіляке сприяння активному розвитку дрібного та середнього підприємництва, його підтримку на державному рівні. Крім того, в ситуацію повинні втрутитися НБУ та Держказначейство. У доповнення до раніше прийнятих заходів із зв’язування вільної грошової маси, необхідно не допускати серйозного коливання курсу гривні. У протилежному випадку довіра до фінансової системи може бути підірвана, а паніка серед населення призведе до масового закриття депозитів у банках. А це — вже реальна загроза банкам і економіці загалом. Дефіцит кредитних ресурсів на ринку триватиме від півроку до року... Для мінімізації наслідків світової фінансової кризи в Україні необхідно виробити чітку консолідовану позицію з участю держави та бізнес-структур.
Леонід КОЗАЧЕНКО, президент Української аграрної конфедерації:
— Це вже вдарило по капіталізації тих компаній, що знаходилися у лістингу на товарних біржах. А це ж не просто лістинг, а залучення великих інвестицій у галузь. Завдяки тому, що компанії потрапили зі своїми акціями на фондові ринки, вони залучили у поточному році близько $700 мільйонів у сільське господарство. Це величезна сума, яку не могли отримати за попередні 15 років, а зараз вона надійшла за рекордно низькі терміни. Через фінансову ж кризу все зупинилося, більше ніж вдвічі впав рівень капіталізації компаній, які знаходяться у лістингу, призупинився притік інвестицій, бо акції агрокомпаній інвестори перестали купувати. Біржі змушені відмовлятися від обраних раніше планів, бо самі фінансові ринки дестабілізовані і не здатні реагувати на такі перспективні пропозиції, які сьогодні пропонує українське сільське господарство. Отже, світова фінансова криза впливає на зниження попиту на сільгосппродукцію. А далі це позначається на ціноутворенні, в першу чергу, сировини. Так, сьогодні ціна на зерно падає, навіть незважаючи на те, що існують глобальні чинники, які вказують на брак продовольства у світі. Але ціна падає, бо ж зменшується купівельна спроможність населення. Існує ще одна негативна річ — брак валюти, який виникає через зменшення притоку інвестицій. Відтак курс гривні стрімко змінюється, а зміна курсу у бік посилення долара — не що інше, як інфляція. Продукти харчування у такому разі зростатимуть у ціні і це спонукатиме до збільшення темпів інфляції в країні. Це все і є результат у значній мірі саме світової економічної кризи. Однак для сільського господарства це не буде катастрофічна ситуація, бо загальний відсоток публічної капіталізації українського агросектору досить низький. Зважаючи на все це, уряд повинен максимально підтримати аграрний бізнес. Ні в якому випадку не заганяти його у ситуацію, коли ціна продовольства буде фіксованою; не обмежувати рух продукції, бо час від часу хочеться заборонити експорт. Натомість слід подумати про перегляд бюджетних програм, з метою здешевлення вартості кредитних ресурсів, які забезпечуватимуть особливу потребу в оборотному капіталі для підприємств сільського господарства. Потрібно терміново сідати з представниками агробізнесу і вирішувати, де найбільші загрози і яка повинна бути участь держави у їх зменшенні. Вразливими у відношенні до світової фінкризи можуть виявитися фондовий ринок, банківська система, будівництво, сфера послуг. Можливо, у певній мірі негативних явищ зазнають галузі, які зорієнтовані на підтримку будівництва. Буде така собі ланцюгова реакція.
