Якби екстремальні види спорту були включенi до програми Олімпійських ігор, то українські підприємці з незаперечним успіхом могли б захищати синьо- жовтi кольори на змаганнях з п’ятиборства: «сплануй — організуй — здійсни — отримай — не сядь». Звичайно ж, за об’єктивного суддівства наших контролюючих інстанцій. І за умови, що вітчизняних «атлетів» не зняли б із заключної дистанції у зв’язку з наявністю в крові ефективного стимулюючого допінгу-інгредієнта «ВИЖИТИ!» Вже давно не дивує, що з черговим етапом нескінченного податкового реформування дієслово «вижити» набуває енну невтішну тональність. Страшно те, що виживати український бізнес досі змушений не лише в переносному, а й у прямому значенні цього слова.
Життя, свобода, здоров’я, честь і гідність... У цивілізованих державах не заведено розглядати ці головні для кожної людини категорії серед ризиків організації комерційної діяльності. Навпаки — вона, держава, піклується про них, пам’ятаючи, що підприємці, а не Міністерство праці та соціальної політики розв’язують проблему зайнятості населення. Що саме підприємці, а не стільки податкова й Міністерство фінансів, поповнюють скарбницю. «У нас же через відсутність прямої законодавчої бази із захисту бізнесу створюються передумови для виявів корупції, чиновницького терору, кримінального екстремізму й тероризму. Скажіть, хто сьогодні може визначити розміри збитків, яких зазнала наша держава та суспільство через незахищеність бізнесу?..» Відповідь на це риторичне запитання генерал- лейтенант СБУ Василь Крутов, який очолював свого часу елітний спецпідрозділ «Альфа», обчислив «мільярдними сумами».
Щодо захисту всіх платників податків, наприклад, від таких терактів, як у Москві, тут усе зрозуміло — це виключна прерогатива держави. Але для тих, хто хоче більше безпеки, є проблеми. Емпірично в історії становлення ринку охоронних послуг нашої країни (за оцінками експертів, його обсяг сьогодні сягає 10 млрд. грн. на рік) можна виділити два принципові періоди. Перший — хронологічно належить до середини дев’яностих. Тоді, як ми пам’ятаємо, розгул «рекету» змусив бізнес розв’язувати дилему: «Чий «дах» крутіший?» Немає особливої необхідності зупинятися на нюансі й специфіці економічних відносин тих часів. Закон вимушеного попиту на безпеку породив логічну, але вельми деформовану пропозицію: конкуренцію бандитів.
На даний момент в Україні реально діють три групи суб’єктів, що продають бізнесу безпеку: Державна служба охорони при МВС України, недержавні організації (в особі приватних охоронних служб) і кримінальні структури. Останньої групи поняття «захист бізнесу» стосується вельми умовно. І, як сказав позавчора на четвертому з’їзді Української федерації працівників недержавних служб безпеки її президент Георгій Онищенко, вплив кримінальних «дахів» (так само як і їхнє «нависання» над підприємцями) впродовж останніх декількох років має, скоріше, локальний характер.
Симптоматично в цьому випадку те, що, за словами пана Онищенка, в ногу напівринковим перетворенням кримінальний світ став «тонкішим у методах своєї роботи» й під «авторитетним» началом з’явилися «фірми-кидали». Також є підстави вважати, офіційно оформлені приватні охоронні підприємства. Ці організації, як з’ясувалося, теж пропонують свої послуги суб’єктам комерційної діяльності, що не спроможні знайти заступників у сильних світу цього (тобто «в міністерських кабінетах»).
Але суть деформації ринку охоронної діяльності полягає далеко не в цьому. З причин, розглянутих далі, Г. Онищенко, який не хоче псувати стосунки з правоохоронними органами, все ж таки визначив ряд осередків зосередження зусиль в роботі приватних охоронних агентств, кожний з яких можна прямо пов’язувати з хворобами вітчизняної економіки.
За останніми даними, недержавним підприємствам видано близько двох тисяч ліцензій на охоронну діяльність, у якій задіяно понад 500 тисяч осіб (переважно досвідчені екс- працівники СБУ, МВС, ДПАУ, прокуратури і ВСУ). А найбільш запитаними є послуги вітчизняних «пінкертонів» у формі юридичних консультацій щодо порядку відносин з податковою службою й допомоги в судових розглядах. Цікаво ще й те, що основним способом з’ясування стосунків і механізмом ведення нечесної конкуренції, що непокоїть підприємців, Г. Онищенко назвав не бандитські «розбірки», а «замовлення» за допомогою відповідно «мотивованих» державних чиновників. Дедалі актуальнішим стає також фінансовий захист комерційної інформації, операцій від неякісних партнерів. І, звісно ж, зважаючи на рівень криміногенної обстановки в країні, головним товаром на ринку охоронних послуг, як і раніше, залишається захист особистості.
Кількість вдалих і невдалих замахів на життя українських підприємців і тих, хто має свій бізнес в Україні, сьогодні не в змозі визначити ніхто. «Ці злочини, як правило, не розкриваються», — вважає Г. Онищенко. Звинувачувати в усіх бідах підприємництва державу було б необачно. Хоча чимало бізнесменів вважають її головним «рекетиром» нашого часу. А от щодо монополії ДСО на ринку охоронних послуг важко не погодитися. Зауважимо, що лише у охоронників від МВС є вогнепальна зброя. Приватним агентствам заборонено використовувати навіть гумові кийки й пістолети з гумовими кулями. Кому, за інших рівних обставин, віддадуть перевагу комерційні структури? Очевидно. У липні цього року Антимонопольний комітет у кількох областях України розпочав справи за фактами порушення ДСО антимонопольного законодавства. ДСО звинувачували у порушенні ринкових принципів і прагненні брати за надані послуги якомога більшу плату. Тоді, нагадаємо, МВС, виконуючи указ про підвищення зарплати держслужбовцям (знову ж таки не зовсім зрозуміло, чому працівників госпрозрахункової організації називають держслужбовцями), наполягало на подвоєнні вартості погодинної оплати «за охорону» до 12 гривень. Що мало не переросло в конфронтацію з клієнтами. Ті, у свою чергу, почали шукати третейського суддю в особі Антимонопольного комітету й навіть добилися затвердження узгодженої з ДСО «регіональної сітки» — залежно від області вартість охоронних послуг держави коливається від 6 до 9 гривень. Що, проте, аж ніяк не означало розв’язання проблеми як такої. За словами начальника Управління досліджень і розслідувань АМК Сергія Стефановського, компроміс «середньої вилки», знайдений між банкірами й керівництвом ДСО, виявився тимчасовим. У деяких регіонах державні охоронні структури продовжують стояти на своєму й виходять за рамки цінових домовленостей з підприємцями. Щодо банків — за даними АМК, у десяти областях зафіксовано зловживання: разом зі штатними міліціонерами в липні зарплату підвищили й вільнонайманим, які не потрапляють під вищезазначений указ.
Примітно також, що приватні охоронні агентства, якщо не прямо, то значною мірою залежать від держави. Питання надання ліцензій, перевірок тощо перебувають у компетенції МВС (по суті, безпосередніх конкурентів). Це, як зізнався «Дню» здивований порядком серед цивільних генерал-майор авіації, який подався в охоронний бізнес з Тернопільської області, робить працю просто нестерпною («52 перевірки за один місяць!»). Заради справедливості, в ДСО самої постановки питання щодо легалізації використання вогнепальної зброї приватними охоронними агентствами не заперечують. От лише заступник начальника ДСО В. Дашко не вважає, що це дасть позитивні результати. За його словами, досвід Росії (там дали згоду на використання вогнепальної зброї приватникам) свідчить, що легалізація навряд чи спричинить тотальну переорієнтацію, наприклад, банків на приватні агентства. «Спочатку там так було. Адже ні для кого не секрет, що крім охоронної діяльності ці агентства займаються й іншою... Якщо їм ще дати зброю... В Росії майже всі комерційні організації потім знову звернулися до держави», — раніше зазначав заступник начальника ДСО.
Перший командир української «Альфи» (між іншим працював і в антитерористичному центрі в Москві) Василь Крутов дотримується дещо іншої думки: «Вже десять років росіяни працюють у правовому полі: Закон «Про приватну детективну й охоронну діяльність у РФ» було ухвалено ще в березні 1992 року, закон про використання вогнепальної зброї — у травні 1993-го. Досвід росіян, як, проте, й інших країн, переконливо свідчить про те, що приватні охоронні й детективні фірми продуктивно працюють паралельно з державними структурами». Грунтуючись на досвiдi росiян, можна навести багато підтверджень, коли приватна структура «Правопорядок» і ФСБ об’єднували зусилля для боротьби із «солнцевськими». І настільки ж багато спростувань — коли приватні охоронники розстрілювали податківців. Бути приватному охоронному бізнесу з вогнепальною зброєю чи не бути, яким буде уточнений статус і повноваження ДСО та «пінкертонів», порядок їхніх взаємовідносин... Це й багато чого іншого, за словами Г. Онищенка, належить вирішити Верховній Раді. А поки що приватні охоронні фірми висловлюють здивування з приводу підготовки відповідного пакету законопроектів без їхньої участі. В. Крутов запрошує силовиків і екс-силовиків за стіл переговорів. А українські бізнесмени працюють у екстремальних умовах, у яких забезпечити їхню особисту безпеку й, найголовніше, гарантувати надійність фінансову — доволі проблематично. Проте вихід, як завжди, є — в міністерських кабінетах. Але тут, як казало кореспонденту «Дня» близьке до вищого керівництва податкової міліції джерело, конфлікти між відомствами також мають місце.
