«Сила Німеччини — не в німецьких гарматах, не в німецьких залізницях, а в німецькому народному вчителеві».
З цією аксіомою, сформульованою класиком політики Отто фон Бісмарком у 1878 році, його сучасні українські колеги, судячи з пріоритетів їхньої діяльності, не знайомі. Сьогодні День вчителя. «День» пропонує своїм читачам і експертам пам’ятати і підтримувати людей цієї професії не тільки у свята: надсилайте свої спогади про перших або улюблених вчителів до редакції. Найяскравіші історії ми опублікуємо. Який же вчитель сьогодні зможе підготувати дитину до її майбутнього успішного життя? Як навчити бути вчителем? З такими запитаннями «День» звернувся до ректора Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, доктора філософських наук Віктора АНДРУЩЕНКА.
— Що, на вашу думку, треба змінювати сьогодні у професійній підготовці майбутніх педагогів?
— Починати треба із зміни розуміння функції вчителя у сучасному світі. Адже кожні два роки знання, які ми маємо, збільшуються в три рази, тому вивчити молоду людину на вчителя в стінах педуніверситету один раз і на все життя — завдання безперспективне. Вчитель не може зупинитися у своєму активному пізнанні світу, він просто не має ніякого морального права виконувати роль носія застарілих знань. Адже тоді його учні увійдуть у світ з викривленим світосприйняттям, помилковими переконаннями, ілюзорними мріями. У минулому ми готували вчителя як носія наукових знань, який бачив своє завдання в підготовці своїх учнів для виконання певних соціально-виробничих функцій у суспільстві. Зараз же школі потрібен учитель, здатний організовувати навчання дітей, формувати пізнавальні запити і духовні потреби учнів, здатний навчити своїх учнів задовольняти ці запити самостійно. Тому студентів педагогічних вузів треба орієнтувати на цілісний розвиток насамперед своєї власної особистості, на швидку адаптацію в мінливому світі. А для цього, на моє глибоке переконання, сучасна педагогічна освіта повинна бути максимально наближена до високої науки і соціальної практики. Новий учитель повинен повною мірою оволодіти навичками наукового працівника та дослідника. Майбутнього вчителя треба вчити орієнтуватися в тих соціальних змінах, які відбуваються всередині країни і у світі, вчити його доступно пояснювати ці зміни учням та їхнім батькам.
— Які ж особливі «виробничі» технології потрібні для такої підготовки?
— Навчальний процес — це особливе виробництво. Його кінцевим продуктом повинна стати Людина як особистість, підготовлена до життя відповідно до історично сформованого суспільного ідеалу. Така підготовка вимагає високих технологій, суть яких у інформаційному забезпеченні. Минули часи, коли вчителя можна було підготувати тільки за допомогою дошки та крейди. Сьогодні не обійтися без комп’ютерних технологій, виходу в Інтернет. Наш університет підключився до європейської мережі «Geant», і студенти отримали можливість працювати у провідних бібліотеках світу. Другою складовою високих технологій є мовні стандарти освіти. Блискуче знання державної мови повинно бути доповнене володінням кількох іноземних мов. Тільки так можна подолати «німоту» наших випускників, нівелювати відчуття неповноцінності і дати можливість спілкуватися зі світом на рівних. Третьою ж складовою нинішніх високих технологій є розширення культурного, духовного та морального поля навчально-виховного процесу. Майбутній учитель повинен бути привабливою особистістю. Він повинен уміти і співати, і декламувати, грати на музичних інструментах, бути хорошим організатором учнівського дозвілля, цікавим співрозмовником...
На Драгоманівських читаннях, які проходили в нашому вузі цього тижня, представники п’ятнадцяти країн світу порівнювали пріоритети нашої національної системи освіти з сучасним педагогічним досвідом і дійшли висновку, що ці пріоритети збігаються.
— Сьогодні багато говорять про зниження рівня підготовки студентів та школярів з предметів науково-природничого блоку. Як ваш університет реагує на цю проблему?
— Ослаблення уваги до цих наук стало помітним і неозброєним оком. І не лише в Україні, але і в усьому світі. Я нещодавно переглядав матеріали з’їзду Російського союзу ректорів університетів і звернув увагу, що багато авторитетних учених цю проблему інтерпретують як таку, що створює загрозу національним інтересам Росії. Тривогу підняли і фахівці Сполучених Штатів: Національна комісія з питань освіти зробила висновок, що США вже у найближчі 20—25 років можуть стати безпорадними перед вимогами часу через ослаблення математичної та природничої підготовки школярів та спеціалістів. Для цього було створено спеціальну програму, яку профінансовано на перший рік у розмірі 5 мільярдів доларів. У нас таких можливостей немає, і тому місію щодо підйому математичної та природничої освіти треба брати на себе педуніверситетам. Це організація всіляких змагань з цих предметів, розробка освітніх ігор та методичного забезпечення.
