ПОЛЬСЬКА ДРАМАТИЧНА СТУДІЯ.
10 жовтня в Києвi вiдкрилася польська драматична студiя.
ЗОЛОТОПУЗ.
16 жовтня прем’єрою вистави «Золоте черево» Кроммелтiнка в постановцi Леся Курбаса «Березiль» розпочав свою роботу в Харковi. Як писав у спогадах П. Масоха, «Курбас прагнув показати у виставі як людина капіталістичного світу в жадобі до багатства звіріє, втрачає усе людське. І от, замість того, щоб глядач побачив на сцені реальних людей, які викликали б у нього образні асоціації, він почав домагатися від акторів, щоб вони зображали справжніх звірів».
РЕВІЗОР.
9 грудня в Москві відбулася прем’єра вистави «Ревiзор» М.Гоголя в Державному театрi iм. Вс. Мейєрхольда у постановці Мейєрхольда. Після перегляду вистави Лесь Курбас занотовує у щоденнику: «Вчора бачив «Ревiзора» в театрi Мейєрхольда, а пiсля вистави хотiлося сiсти посеред вулицi й плакати. Вiн мене нiчого навчити не може. За виїмком своєї iндивiдуальностi, що менi не потрiбна. Вiн не може дати чогось глибшого, анiж я. I проте його театр дiйсно єдиний зараз у Союзi, про який варто i слiд говорити, цiкавитись ним i вивчати. Ми змушенi тiльки спiшити та халтурить...»
ТЕАТРАЛЬНА КРИТИКА.
29 грудня вiдбулося народження радянської театральної критики. Вiддiл преси ЦК ВКП(б) затвердив «Тези про театральну критику». В тезах, зокрема, було сказано: «Наша театральна критика мусить позначати й пiдтримувати початки в справi створення радянського спектаклю, революцiйного i формою, i змiстом, викриваючи одночасно симптоми театральної реакцiї, за чим би вона не ховалась. Кожен відгук i кожна рецензiя, аж до фактичних нотаток у хронiцi мусять виходити iз згаданих вище загальних принципiв. Кожне окреме явище театрального життя мусить освiтлюватись i узагальнюватись, виходячи з цього. Театральна рецензiя мусить бути не лише голим визнанням, або запереченням, або спробою аналiзу спектаклю як мистецького явища, соцiально значного й мистецьки цiнного, мавши при цiм на увазi такi основнi моменти: а)оцiнку роботи автора, б) оцiнку постановки (в якiй мiрi режисер зумiв поглибити або виправити чи правильно подати авторову думку; в якiй мiрi вiн зумiв використати для цього формальнi досягнення сучасного радянського театру), в)оцiнку акторського виконання. В якiй мiрi правильно виявленi акторами (класовi) типи... Всякий прояв халтури, неграмотностi, або напiвзнання в галузi театральної критики, захованiй пiд недобре засвоєною марксiвською фразеологiєю та апломбом, цiлком протилежним наявностi справжнього знайомства в справi мистецтва та полiтики партiї, необхiдно нещадно переслiдувати i виживати з нашого вжитку. Не менш рiшучу та енергiйну боротьбу треба повести в справi лiквiдацiї всяких спроб будувати думки або оцiнки на персональних зв’язках, взаєминах, матерiальнiй заiнтересованостi тощо»
ТЕАТР АЛЬФРЕДА ЖАРРІ.
Антонен Арто разом з Роже Вiтраком i Робертом Ароном заснував у Парижi «Театр Альфреда Жаррi», який проiснував до 1930 р.
РАСПУТІН.
Вистава Ервiна Пiскатора за п’єсою П. Щєголева i О. Толстого. У виставi використовувалися три величезних екрани, на яких демонструвалися фiльми, що коментували сценiчнi подiї.
1927 ПРОЛОГ.
20 сiчня відбулася прем’єра вистави «Пролог» у «Березолi» (режисер — Лесь Курбас, текст — С. Бондарчука i Л. Курбаса). «Драматургiчний матерiал її близький до хронiки. Жанр постановки можна було б визначити як народну трагедiю. На сценi майже не було тримiрних декорацiй та речей, а дуже економнi, аскетично скупi елементи мiсця дiї, поданi прийомом тiней на сiро-зелених завiсах».
МАРIАННА ПІНЕДА.
24 червня у Барселонi, у театрi «Гойя», у декорацiях С. Далi вiдбулася прем’єра вистави за п’єсою Ф. Г. Лорки «Марiана Пiнеда».
КАРТЕЛЬ ЧОТИРЬОХ.
6 липня у Францiї створено «Картель чотирьох», до якого увiйшли: керiвник театру «Студiї Єлисейських полiв» — Гастон Батi, «Комедiї Єлисейських полiв» — Луї Жуве, «Ательє» — Шарль Дюллен, мандрiвної трупи — Жорж Пiтоєв. Метою створення однiєї з найперших у свiтовiй практицi творчих спiлок була органiзацiйна, творча, технiчна i моральна взаємодопомога сценiчних дiячiв, а головне — забезпечення прогресу мистецтва в умовах комерцiалiзацiї театру, протидiя смакам i вимогам тих, хто «замовляв музику».
JAZZ SINGER.
6 листопада вiдбулася прем’єра першого музичного фiльму «The Jazz Singer».
ЖОВТНЕВИЙ ОГЛЯД.
11 листопада у «Березолi» прем’єра вистави «Жовтневий огляд» за текстами М. Кулiша, П. Тичини, Ю.Смолича, О. Копиленка, С. Бондарчука, Л. Курбаса, М. Йогансена, В. Маяковського, а також нiмецьких поетiв — Й. Бехера, Е. Толлера, А. Еренштейна, Л. Рубiнера, А. Штрамма. Композицiя та режисура Л. Курбаса.
ТЕАТРАЛЬНИЙ МУЗЕЙ.
13 листопада у Києвi вiдкрито театральний музей ВУАН. Директор П. Рулiн.
КАЗАНОВА.
Ернст Штерн у берлiнському мюзик-холi (сьогоднi — балет Фрiдрiхштадт-паласу) здiйснив постановку оперети «Казанова» з довжелезним парадом «girls». Вистава була поставлена за рецептом: «шiстдесят облич i одна нога». Поряд йшли вистави «Роздягнись», «Для тебе», «Красиво i шикарно». Еталоном жiночностi стає у цей час зiрка оперети Фрiтцi Массарi.
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ МІСТ.
30 листопада відбулася перша постановка п’єси «Європейський мiст» Армана Салакру (1899 — 1972). Дiя п’єси вiдбувається у вигаданiй балканськiй країнi. Герой твору — бiдний паризький студент Жером, декiлька рокiв тому випадково став королем цiєї держави. Жерома дратують оточуючi його придворнi, якi те лише й вмiють, що плести iнтриги i змови проти монарха-iноземця. Дратує його й дружина, яка нiжно любить свого короля i подарувала йому сина-спадкоємця. Жером вiдсторонюється вiд реальностi, подолати яку намагається нестримною театралiзацiєю життя. Жером вигадує i з допомогою спецiально виписаних з Парижу акторiв розiгрує для себе одного «комедiю свого життя». Вiн соромиться свого минулого, свого колишнього жебракування, моральних компромiсiв. Однак i театральна гра не приносить Жеромовi звiльнення вiд минулого i не допомагає оволодiти реальнiстю. Навпаки, комплекси його стають ще бiльш очевидними. Жорстоко пiдкоряючи усi заколоти й iнтриги пiдлеглих, вiн неначе веде гру з власною долею. Зрештою вiн провокує народне повстання, яке забирає в нього трон i сiм’ю. Саме в цю мить до нього й повертається «зiр»: вiн розумiє, що пройшов повз велике кохання, яке було поруч iз ним i в якому, можливо, й був сенс його буття.
(Початок див. у «Дні» від 28.01. Далі буде)
