Чи проводить Україна активну зовнішню політику, чи лише обмежується антикризовими заходами, коли виникає необхідність їх уживати? Це запитання визначило хід дискусії під час «круглого столу» «Україна в міжнародній політиці та на світових ринках: підсумки 2003 року, перспективи на 2004 рік», організованого Центром миру, конверсії та зовнішньої політики України та Фондом Фрідріха Еберта.
Українська зовнішня політика має стабільну «трійку» з ключової дисципліни — «Реалізація національних інтересів». Про це свідчать результати експертного опитування, проведеного вищезгаданим центром впродовж минулого року. Експерти — аналітики державних і неурядових установ, науковці, журналісти, фахівці в галузі безпеки — з певним скепсисом оцінюють стан двосторонніх відносин України з ключовими партнерами. Найуспішніше розвивалися відносини з Польщею, Сполученими Штатами, Росією, Грузією та Німеччиною. Українсько-польські та українсько-американські відносини найкраще оцінювали у вересні минулого року: найбільш успішними їх назвали відповідно 68% і 60% експертів (у груднi 2002 року показники були зовсім іншими — 49% та 4%). Причина такої оцінки — відправка українського миротворчого контингенту до Іраку в сектор відповідальності Польщі. На відносинах iз Росією вкрай негативно позначилась криза навколо Тузли. У грудні минулого року їх характеризували як позитивні лише 17% опитаних. У червні ж так вважали 50%. При цьому 90% опитаних переконані, що саме Москва справляє найбільший вплив на прийняття політичних рішень в Україні. (На другому місці було зазначено Сполучені Штати, на третьому — Євросоюз, на четвертому — НАТО).
Що ж до євроінтеграції, заявленої пріоритетним напрямом зовнішньої політики України, то 65% опитаних вважають євроінтеграційний курс нашої держави неуспішним, а 28% — провальним.
Основними цілями зовнішньої політики України експерти назвали набуття асоційованого статусу в Євросоюзі, просування до членства в НАТО, вступ до Світової організації торгівлі. Примітно, що в грудні минулого року, на тлі тузлинської кризи, 86% опитаних висловилися за вступ до Північноатлантичного альянсу, нейтральний або позаблоковий статус як найбільш відповідний національним інтересам України назвали 10%, а ідею вступу до військового союзу країн СНД не підтримував ніхто.
Головними рушійними силами зовнішньої політики України експерти називають Адміністрацію Президента, оточення голови держави, фінансово-промислові групи. Поступилися своїм впливом, на думку експертів, Міністерство закордонних справ та Рада національної безпеки й оборони. Також серед «невпливових», згідно з результатами опитування, опинилося керівництво Кабінету Міністрів. Практично не впливають на ухвалення рішень у зовнішній політиці незалежні аналiтики.
Серед подій минулого року, які справили найбільш негативний вплив на міжнародне становище України, експерти найчастіше зазначали ініціювання створення Єдиного економічного простору, проведення Року Росії, ситуацію зі свободою ЗМІ в Україні, конфлікт навколо Тузли. Серед позитивних факторів насамперед згадували участь українських військових у стабілізаційних силах в Іраку, підписання угод про державний кордон iз Росією та Румунією, діяльність України щодо виконання Цільового плану «Україна— НАТО», просування процесу приєднання до Світової організації торгівлі.
У рік президентських виборів в Україні існує реальна небезпека, що через боротьбу за владу наша держава не приділятиме належної уваги важливим аспектам зовнішньої політики, знехтує певними шансами й погіршить своє становище на міжнародній арені. За словами Олександра Сушка, «зовнішня політика завжди перебуває під впливом внутрішньої, але не всюди перипетії внутрішньополітичного життя стають на заваді здійсненню зовнішньополітичних цілей».
На думку Олександра Сушка, в найближчому майбутньому Рада Європи може «перебрати на себе функції основного артикулятора європейського бачення України». А директор міжнародних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова Валерій Чалий переконаний, що критичні заяви з боку ПАРЄ, Європейського Союзу, посольств західних держав в Україні слід сприймати як прояв уваги до нашої держави — дуже потрібної сьогодні. Як свідчать виступи інших учасників дискусії та результати опитування, дуже багато залежить від того, як діятиме українська влада. Адже зовнішня політика, на думку більшості експертів, вимагає вміння не лише гідно виходити з можливих криз, а й уникати їх.
