Виступаючи у Німеччині, Л. Кучма відзначив, що після розширення ЄС Україна розраховує на прискорення інтеграції її транспортної інфраструктури в транспортні мережі Європи. «Розвиток євразійського нафтотранспортного коридору, продовження нафтопроводу Одеса—Броди до інших країн Європи повинні набути загальноєвропейського значення», — сказав він. Л. Кучма також підкреслив, що Україна розглядає створення міжнародного газотранспортного консорціуму з управління і розвитку газотранспортної системи країни виключно на багатосторонній основі, інформує Інтерфакс-Україна. «До консорціуму мають бути залучені як країни-видобувачі природного газу, так і його найголовніші споживачі в Європі, передусім, Німеччина, Італія, Франція», — сказав Президент.
Місце для проведення українсько-польського форуму обрано, швидше за все, не випадково. Зрозуміло, що доля нафтопроводу Одеса—Броди, побудованого Україною для транспортування в Європу каспійських енергоносіїв, нині дуже сильно залежить від того, чи буде продовжено українську ділянку Євроазійського нафтотранспортного коридору від Бродів до великих європейських портів. Один із найбільш імовірних маршрутів — територією Польщі. Не секрет, що керівники цієї країни надають українському проекту політичну підтримку. Разом з тим, Польща вже твердо вирішила, що держава не братиме безпосередньо участі в цьому проекті (хоч і збирається призначити його державного координатора), надавши можливість зайнятися цим своїм приватним компаніям. «Позиція Польщі чітка — в будівництві братиме участь тільки приватний капітал, але оскільки проект стратегічний, держава триматиме його в полі зору», — сказав нещодавно голова «Укртранснафти» Олександр Тодійчук.
Отже, в Одесі представники польських компаній зможуть всебічно ознайомитися і з нафтоперевалювальним комплексом у порту «Південний» і з самим нафтопроводом, який тут починається. І зробити відповідні висновки.
Ще два відповідальнi заходи, де також презентуватимуть український нафтопровід, який вкрай необхідно у найкоротші терміни перетворити на міжнародний, розпочнуться одночасно в Брюсселі та Києві 27 травня. У столиці Євросоюзу відбудеться його презентація, а у столиці України — міжнародна конференція «Енергетична безпека Європи ХХI століття». В анонсі конференції вказано, що цьому заходу на державному рівні надають пріоритетного значення. Тиждень тому прем’єр-міністр України Віктор Янукович провів нараду з обговорення цієї проблеми. На ній зазначено, що проект Євроазійського нафтотранспортного коридору має для України багатоаспектний характер, і його реалізація вимагає врахування геополітичних, міжнародно-правових, фінансово-економічних чинників, які впливатимуть на розвиток держави. При цьому глава уряду підкреслив, що останнім часом намітилися позитивні зрушення в реалізації цього проекту. Україна отримала сигнал про його підтримку від Європейської Комісії, його розвитком зацікавилися провідні німецькі нафтові компанії, відпрацьовується питання продовження будівництва нафтопроводу Одеса — Броди територією Польщі та Німеччини. На нараді вказувалося, що реалізація проекту Одеса — Броди дасть можливість Україні та Європі забезпечити свою енергетичну безпеку, вирішити проблему диверсифікації поставок нафти. Україна закріпить за собою статус провідної транзитної держави, зробить реальний крок у напрямі інтеграції української нафтотранспортної системи в загальноєвропейську мережу нафтопроводів.
Однак Польща далеко не єдина європейська країна, яка має потенціал для прокладення своєю територією нафтотранспортного коридору з каспійського регіону. Згідно з висновками PricewaterhouseСoopers, що розробила концепцію бізнес-плану, передбачено транспортування нафти нафтопроводом Одеса — Броди, а також за системою інших діючих і проектованих нафтопроводів на нафтопереробні заводи (НПЗ) Чехії, Австрії та Німеччини. Бізнес-план буде реалізовано у три етапи. Перший розрахований на вихід каспійської нафти на НПЗ Кралупи (Чехія) і на два НПЗ у південній Німеччині — в Інгольштадті та Варбургу. На другому етапі передбачено транспортувати нафту на австрійський НПЗ Швехат і Карлсруе (Південна Німеччина). Третій етап передбачає будівництво нафтопроводу до Плоцька (Польща) з подачею нафти надалі до німецького порту Вільгельмсхаффен на Північному морі. До речі, в Німеччині позитивно відгукуються про перспективу проекту нафтопроводу Одеса — Броди — Гданськ, як і про перспективу його продовження до Вільгельмсхаффена. Про це нещодавно говорив у Києві президент німецького бундестагу Вольфганг Тірзе. Він зазначав, що зараз Україна проводить економічні розрахунки рентабельності та вигоди від цього проекту, оскільки до нього будуть «залучені конкретні підприємства». «Від результатів цієї перевірки залежить дуже багато, але перспектива цього проекту є», — сказав В. Тірзе.
Разом із тим, хотiлось би вiрити, що міжнародну участь/неучасть в українському нафтопроводі насамперед визначає все ж саме політика Києва. Нагадаємо, що поворот щодо орієнтації нафтопроводу (не з півдня на північ, як передбачає проект, а з півночі на південь, в чому зацікавлені насамперед російські нафтові компанії), який було окреслився у заявах наших державних діячів, викликав досить гостру реакцію послів США, Німеччини та Польщі, які попередили у своєму виступі в газеті «День» (3 квітня), що у разі реверса український нафтопровід може втратити європейські перспективи, а його місце на ринку транспорту нафти займуть інші проекти.
Тоді офіційних спростувань не було, і, слід сказати, що це викликало настороженість серед країн, зацікавлених у приході азіатської нафти в Європу через територію України. Останніми днями, коли Україна вже готувала вищеназвані презентаційні заходи, на шляху нафтопроводу виникла нова перешкода у вигляді чуток про те, що «Нафтогаз України» підписав iз відповідними структурами в Росії протокол про наміри, що передбачає реверс нафтових потоків по нафтопроводу Одеса — Броди. Але диму без вогню, як то кажуть, не буває. І дипломати, у приватних розмовах, почали висловлювати з цього приводу не просто стурбованість, але і пророкувати невдачу наміченим Україною презентаціям. Мовляв, у цьому разі їм краще одразу починати переговори про український нафтопровід із Росією...
Можливо, всі розмови про «протоколи нафтогазових мудреців» — суцільна вигадка? Намагаючись прояснити ситуацію, «День» звернувся до заступника держсекретаря Мінпаливенерго Богдана Клюка. Відповідь була категоричною та однозначною: таке неможливе, бо неможливе ніколи. Однак, усвідомлюючи деяку недосконалість системи управління ВАТ «Нафтогаз України» з боку державних органів, можна було припустити, що заступник держсекретаря просто не в курсі. Результати подальшого журналістського розслідування цю версію значною мірою підтвердили. Одразу два джерела, які заслуговують на довіру (парламентське і близьке до «Нафтогазу») повідомили «День» про дійсне існування протоколу про наміри, підписаного без будь-якої санкції керівництва країни. При цьому, один із них «утішив»: відтоді минув вже місяць, але розвитку події немає, тобто протокол так і залишився протоколом, пустим папірцем.
Попри всю повагу до своїх джерел, «День» цю думку не поділяє. Такі «наміри» можуть свідчити про багато що. І насамперед вони провокують запитання про щирість українських намірів увійти в Європу і, зокрема, як закликав у «Дні» (9 квітня) О. Тодійчук, «нафтотранспортним шляхом». У такому разі презентація нафтопроводу у Брюсселі навряд чи буде результативною.
Коли верстався номер, «Нафтогаз України» зрештою прислухався до наполягань «Дня» і зняв із протоколу завісу таємничості. Прес-секретар компанії Костянтин Бородін, який перебував у відрядженні в Лондоні, підтвердив, що цей документ було підписано від української сторони «Укртранснафтою» і «Нафтогазом України», а з російської — «Транснефтью». Він також виклав позицію «Нафтогазу», котра полягає у тому, що експерти компанії PricewaterhouseСoopers оцінили як малоймовірне завантаження системи Одеса—Броди до 2007 року. «В цих умовах, — сказав Бородін, — ми вважаємо за раціональне використати її в іншому напрямі, щоб вона не іржавіла і давала віддачу, оскільки у неї вкладено значні кошти». До цього нам залишається додати, що протокол було пiдписано набагато ранiше, нiж доведено до вiдома громадськостi.
