Те, про що так багато говорилося, сталося. Президенти Леонід Кучма, Володимир Путін, Нурсултан Назарбаєв, Олександр Лукашенко поставили свої підписи під угодою про створення Єдиного економічного простору, в якiй, щоправда, сказано, що угода має відповідати Конституції України. Це, як можна зрозуміти, і є тим застереженням, яке пропонувалося українською делегацією. Ялта- 2003 вже викликала бурхливу реакцію президента Молдови — комуніст Володимир Воронін заявив, що «перспектива Співдружності Незалежних Держав видається очевидною. Ідеї про можливу модернізацію Співдружності відкинуті назавжди. Нам, безумовно, слід перейти до більш рішучих дій в напрямку Європейського Союзу», — резюмував Воронін. Грузія поки що вирішила придивитися. Як передає слова міністра закордонних справ цієї країни Іраклія Менагарішвілі Інтерфакс, «можливо, цей союз буде дієвим і в майбутньому привабливим для Грузії, але в укладеній угоді і в концепції створення єдиного економічного простору сьогодні наявні такі положення, які дуже серйозно пов’язані з суверенітетом і незалежністю держав». Поступки, яких вимагає союз, вважає міністр Менагарішвілі, повинні бути того варті. Захід на офіційному рівні поки що ніяк не реагував на подію, напередодні якої були висловлені сумніви як з приводу того, чи буде структура, що називається ЄЕП, взагалі дієздатною, так і з приводу того, чи допоможе такий шлях Україні наблизитися до Європи.
Володимир Путін на нараді з провідними членами російського уряду заявив: «Якщо вдасться підписані угоди про створення Єдиного економічного простору перевести в площину практичної реалізації, то й інші партнери проявлять більший інтерес, і буде шанс до розвитку інтеграційних тенденцій в СНД на якісно новому рівні».
Саме по собі це вказує на передусім ритуальне значення всього процесу підписання угоди про створення ЄЕП. В Україні не було оприлюджено жодного обгрунтованого, зробленого незалежними експертами, економічного висновку щодо того, що ЄЕП дає і що відбирає (окрім того, що держава дійсно втрачає частку суверенітету, погоджуючись на регуляторний орган, повноваження якого незрозумілі, на узгодження митної, торговельної, валютно-фінансової політики). Дискусії, які проводилися, не справили жодного враження на ключових гравців у справі підписання ЄЕП.
Уся досі оприлюднена офіційними особами інформація складалася з трьох пунктів. Перше — ЄЕП не перешкоджає Україні просуватися до Європи, а навпаки, сприяє її економічному зміцненню. Друге — головний інтерес України полягає в створенні зони вільної торгівлі. Третє — Україна зацікавлена в тому, щоб отримувати російські енергоносії за цінами, близькими до внутрішніх російських (цього року Україна отримує їх за цінами, вищими за світові).
Слабкі місця відразу було видно. Росія потребує масштабних ресурсів для модернізації своєї економіки. Кошти від очікуваного продажу енергоносіїв з року в рік закладаються в проекти бюджету, і досі ніщо не могло вплинути на категоричну позицію Москви — ціни будуть ринковими. Казахстан і Білорусь важко запідозрити у наявності передових технологій, інноваційних методів і вільних інвестиційних ресурсів, які дійсно необхідні для модернізації і економічного успіху. Рішень щодо встановлення зони вільної торгівлі в СНД було досі чимало, всі вони благополучно провалені.
Залишається інше. Володимиру Путіну важливо не просто виграти одразу двоє виборів — спочатку парламентські (восени), потім і президентські (навесні). В тому, що він буде наступним президентом Росії, сумнівів не виникає. Але все одно через те, що попередня ідея (мобілізація нації на боротьбу з чеченським тероризмом) більше не спрацює, потрібна нова ідея, яку можна запропонувати нації. Ідея «збирання земель» завжди була близька серцю росіянина.
У підписаних документах не міститься жодної згадки про те, що чотири країни зобов’язуються негайно запровадити режим повністю вільної торгівлі. Натомість є посилання на «різношвидкісну» і «різнорівневу» інтеграцію, що кожен може розуміти по-своєму.
Є проблема відповідності угоди Конституції. Міністр економіки Валерій Хорошковський, в інтерв’ю Бі-Бі-Сі зокрема, зазначив, що угода спочатку повинна пройти експертизу Конституційного Суду. Він також ще раз пiдкреслив, що в Угоді про ЄЕП відбулася підміна понять: «Те, що називається зоною вільної торгівлі, насправді є митним союзом». За словами міністра, «коли ми говоримо про митний союз, то я засвідчую, що це дійсно може суперечити нашим європейським зусиллям по інтеграції, також по вступу до СОТ, тому що при такій ситуації ми втрачаємо певну суб’єктність».
Очевидно, що в угоді з самого початку було закладено те, що вона не буде виконуватися, принаймні повністю. Таким чином, є небезпека політичного тиску на Київ, який не виконує своїх зобов’язань (і, таким чином, є привід зберегти ціни на енергоносії для України на рівні світових). Тим більше, що за всіх умов російський уряд навряд чи може повністю впливати на цінову політику нафтових і газових компаній. Є небезпека й того, що навіть формальна участь України в ЄЕП відкладе на невизначений час завершення переговорів щодо її вступу до СОТ. Експерти припускали, що саме недопущення вступу України до СОТ раніше за Росію було однією зі справжніх цілей процесу. Так само, як і можливість придбання російським бізнесом активів підприємств фактично за безцінь — це вже викликалє серйозне занепокоєння українських ФПГ.
Голова Нацбанку Сергій Тігіпко переконаний, що за умов підтвердження європейських перспектив України «далі зони вільної торгівлі ми не підемо». «Європейськість» залежатиме виключно від подальших кроків Києва. Інтеграція до двох різних структур одночасно неможлива.
...Цілком можна погодитися з Вороніним — СНД більше дійсно не існує. Ялтинська «угода чотирьох» це остаточно засвідчила.
