В той час як уряд України обіцяє «здоров’я в ХХI столітті», наші медики, які споконвічно страждають від нестачі коштів, шукають шляхи вирішення, можливо, й не таких глобальних, але не менш важливих проблем. Учора діалог кореспондента «Дня» та директора Інституту онкології Академії медичних наук України Сергія Шалімова був перерваний екстреним телефонним дзвінком. Професор тієї ж миті продемонстрував реакцію професіонала: припинив обговорення недостатнього фінансування вітчизняної онкології (інтерв’ю з Сергієм Шалімовим читайте на стор. "Подробиці"). На карту може бути поставлена не поки що віртуальна перспектива нашої охорони здоров’я в цілому, а реальне життя конкретної людини, загроза якому — на рентгенівському знімку
За даними Держкомстату, лише чверть населення України оцінює свій стан здоров’я як добрий. Так, масові песимістичні настрої часто пояснюються неякісним і доступним далеко не для всіх медичним обслуговуванням. Схоже, що незабаром ситуація може кардинально змінитися, принаймні так вважають розробники довгострокової міжгалузевої програми «Здоров’я нації», яку затвердив у середу Кабмін.
Такого масштабного документа охорона здоров’я України ще не бачила. Він складається з 381 пункту і зачіпає такі глобальні питання, як державна політика у сфері охорони здоров’я — якість питної води, чистота повітря та безпека продуктів споживання, а також проблеми, пов’язані зі здоровим способом життя населення і підготовкою кваліфікованих кадрів у сфері охорони здоров’я. І, безумовно, «окремі випадки» — туберкульоз, цукровий діабет і серцево-судинні захворювання. Таким чином, мрія задіяти у вирішенні проблем, пов’язаних зі здоров’ям нації, практично всі міністерства, комітети і відомства, можна сказати, де-юре здійснилася. Наприклад, у документі існує тільки 52 посилання на Міністерство економіки, 65 — на «аграрників» і 60 — на Міністерство промисловості. Експерти ВОЗ також поставили «п’ятірку» за виконану роботу. До речі, вони мають безпосереднє відношення до цього документа, оскільки в його основу покладена розроблена бюро ВОЗ програма «Здоров’я для всіх у двадцять першому столітті».
Ходять чутки, що доля програми складалася з самого початку нелегко. Створена два роки тому, вона наштовхнулась на перепони бюрократичної системи і була опозиційно сприйнята багатьма міністерствами, зокрема Мінфіном. Щоправда, її безпосередній розробник, доктор медичних наук, професор, директор Українського інституту суспільного здоров’я Віктор Пономаренко рішуче їх спростовує і говорить, що в даному випадку законодавці, навпаки, дуже прониклися документом. Програма розрахована на 10 років, і, за словами експертів, є інтегрованим документом, який дає «низький старт» реформі в галузi охорони здоров’я. Її показові елементи також враховані в програмі — йдеться про введення сімейної медицини і обов’язкового медичного страхування. Щоправда, як вважає В. Пономаренко, говорити про реформу ще немає підстав, оскільки, наприклад, введення сімейної медицини не допоможе пацієнтові, який не матиме можливості купити виписані йому ліки, так само, як, на його погляд, є абсурдом експеримент по обов’язковому медичному страхуванню тільки у Києві. «Це перетворює пацієнта на футбольний м’яч, який штовхає кожен, кому не лінь».
Але сказати, що з сьогоднішнього дня ми будемо пити чисту воду або є якісні продукти — неможливо, і тому програму називають «поступальним рухом до позитивної реальності», чому сприяє і її обговорення на регіональному рівні. Однак програма залишиться всього лише Фількиною грамотою, якщо не матиме фінансового підкріплення кожної статті. Після довгих дискусій з Мінфіном у постанові Кабміну зазначається, що фінансування документа передбачається в рамках бюджету, але, щоправда, по окремих пунктах. Та, крім цього, на думку фахівців, він створить благодатний грунт для залучення інвестицій. Як, наприклад, у минулому році, коли питання, пов’язані з туберкульозом, фінансувалися переважно Світовим банком. Оптимізм щодо оцінки документа властивий не лише чиновникам. На думку академіка АМНУ, члена-кореспондента НАН Ісаака Трахтенберга, істотні зміни ми зможемо відчути вже незабаром, але тільки в тому випадку, якщо пріоритетними завданнями стануть проблеми профілактичної медицини. «Тільки тоді програма буде на рівні першої сигнальної системи — в даному випадку дії, а не другої — розмов», — говорить І. Трахтенберг.
Зараз на порядку денному у Міністерства охорони здоров’я — зробити вибірку зі «Здоров’я нації» пріоритетних завдань на цей рік і розробити до 1 березня регіональні програми. Щоправда, говорити про конкретні строки щодо того, коли ж пацієнт все- таки відчує на собі її реальну дію, ніхто не наважується, віддаючи перевагу обтічному «час покаже».
