Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Репортери без кордонів»:

«справа Гонгадзе» — результат полiтизацiї, спізнень і помилок слідства
24 січня, 2001 - 00:00

За повідомленням Інтерфакс-Україна, Міжнародна правозахисна організація «Репортери без кордонів» (RSF) опублікувала звіт щодо підсумків роботи в Україні місії цієї організації, що вивчала обставини зникнення незалежного журналіста Георгія Гонгадзе. «Репортери» засуджують «серйозні недоліки в роботі українських правоохоронних органів» під час розслідування цієї справи. У звіті зазначається, що Генеральний прокурор Михайло Потебенько проводив слідство, піклуючись передусім про те, щоб зняти відповідальність і підозри з високопосадових осіб.

«Репортери без кордонів» засуджують «зневажливе, щоб не сказати знущальне, ставлення представників правоохоронних органів до сім’ї та близьких Георгія» та висловлюють «стурбованість з приводу численних погроз і переслідування видань, що проводили розслідування або інформували про справу Гонгадзе».

Організація рекомендує українській владі відновити слідство й призначити нового генерального прокурора, провести повторну експертизу «таращанського» тіла, зробити все можливе, щоб знайти голову й визначити дату та причину загибелі журналіста, визначити осіб, що здійснили цей злочин.

«Репортери» рекомендують також провести детальне розслідування можливості причетності офіційних структур до зникнення журналіста та погроз на його адресу в липні 2000 року. Серед рекомендацій — якнайшвидше набуття чинності закону про тимчасові слідчі комісії парламенту, «вжиття всіх заходів для припинення насильства над журналістами в Україні, щоб вони мали можливість вільно працювати в цілковитій безпеці».

«За відсутності в найближчі місяці політичної волі з боку влади прояснити зникнення журналіста Гонгадзе «Репортери без кордонів» рекомендуватимуть Раді Європи припинити членство України в цій організації», — говориться у звіті.

У звіті зазначається, що слідство за фактом зникнення журналіста «стало заручником спізнень і помилок». «Сім’я журналіста, як і деякі свідки, навмисно відстороняються. До близьких журналіста ставляться, як до перешкоди, а не як до помічників слідства. Ці недоліки особливо прикрі на тлі політизації справи про зникнення журналіста», — зазначається в документі.

КОМЕНТАРІ

Олександр ПАВЛИЧЕНКО, Центр документації та інформації Ради Європи:

— Структура Ради Європи складається з Парламентської асамблеї, Комітету міністрів, Конгресу місцевої та регіональної влади й дорадчого органу, в який входять недержавні організації, наділені консультативним статусом.

Загалом їх близько 400, до них саме й належать «Репортери без кордонів». Ці організації беруть участь як радники або асоційовані радники в Парламентській асамблеї. Парламентська асамблея є незалежним органом, який отримує інформацію від різних організацій, зокрема й від «Репортерів без кордонів». А вже те, як парламентарії оцінюватимуть ці матеріали, які в них настрої й взагалі ставлення до України — це залежить від самих депутатів, від депутатських делегацій. І вони самі вирішують, що робити з отриманим матеріалом. Громадські організації можуть подати своє клопотання про припинення членства в Раді Європи, але давати рекомендації Парламентській асамблеї — це не їхня компетенція.

Вони можуть тільки постачати інформацію й обробляти її. Крім того, їхньою місією є оприлюднення фактів — що «Репортери без кордонів» і зробили після проведення своєї експертизи в Україні. А в процедурному плані вони не можуть зробити такі кроки, тим більше, що далі, в Комітеті міністрів, вони вже не мають ніякого впливу. Навіть Парламентська асамблея є рекомендаційним органом: вона лише приймає рішення, які потім затверджує Комітет міністрів Ради Європи.

Євген ЯКУНОВ, перший заступник головного редактора газети «Киевские Ведомости»:

— Давати рекомендації має право будь-яка громадська організація, причому її висновки з питання, що розглядається, мають бути обов’язково оприлюднені — це закон громадянського суспільства. Інша справа, наскільки їх виконувати — це ми повинні вирішувати тут у себе всередині. Якщо за статусом РЄ «Репортери без кордонів» мають право давати свої рекомендації, то Рада Європи має прислухатися до їхньої думки зокрема, але робити висновки вже на підставі заяв усього масиву громадських організацій, що досліджують ситуацію. Навряд чи на підставі рішення однієї громадської організації РЄ вживатиме якихось заходів, тим паче, що тут були й представники самої Ради Європи. Єдиний шлях закордонної допомоги — це розвивати громадські інститути в країні — Спілка журналістів, правозахисні організації — тобто робити їх піар у країні та за кордоном. У «Репортерів без кордонів» добрий піар. Таке враження, що навіть вони з нашими громадськими організаціями не ведуть діалог як з рівноцінними партнерами. «Репортери» зустрічалися з посадовими особами, Президентом, прокурором, депутатами, а наскільки вони знайомі з думкою наших громадських організацій? А щодо пропозиції про зміну прокурорів, то яка є гарантія, що той, хто прийде на зміну, буде кращий? Зміна кадрів не додасть демократії. Річ не в том у, вірю я чи не вірю «Репортерам без кордонів». Цілком можливо, що вони багато в чому праві. Інше питання, як реагувати на це. Якщо це розглядати як допомогу, то я дуже боюся, що дуже великий тиск може призвести до білоруського варіанту. Дія породжує протидію. Ну, виключать нас з РЄ, тоді Україна перетвориться на закриту державу. Тобто всім буде приємно сказати, як нас добряче облаяла вся Європа, але рух до демократії від цього, гадаю, тільки загальмується. Річ не в свободі слова, а у відвертості суспільства. Можна говорити, що завгодно, але це не означає, що суспільство відкрите, що ми отримуємо всю правдиву інформацію життя суспільства. Єдина можливість просунути вперед нашу демократію — це розвивати громадський сектор.

ДО РЕЧІ

Жодних приготувань до похорону, тiла, знайденого у Таращанському лiсi Київської області, на Личакiвському цвинтарi у Львовi не ведеться, заявив УНІАН директор музею «Личакiвський цвинтар» Iгор Гавришкевич. Для цього, за його словами, потрiбне письмове звернення родичiв — матерi або дружини журналіста Георгія Гонгадзе, а «ще нiхто до дирекцiї цвинтаря офiцiйно не звертався щодо захоронення тiла, i це чутки, що вже готове мiсце для захоронення». Водночас І. Гавришкевич припустив, що «коли остаточно буде пiдтверджено, що таращанський труп — це тiло Г.Гонгадзе, то поховання може бути здiйснене на полi №86 Личакiвського кладовища, призначеному для поховання видатних борцiв за волю України, видатних дiячiв полiтики, науки, культури і мистецтва».

Підготувала Олександра ЛАВРIНЕНКО, «День»
Газета: