Не так давно Уповноважений ВР із прав людини Ніна Карпачова оголосила, що виступить перед депутатами зі спеціальною доповіддю. Виявилося, причиною для гнівного листа омбудсману все частіше стає педантична тема похоронів. Скарги з боку родичів померлого, як правило, стандартні: висока міра бюрократизму при оформленні документів, шокуючі ціни на ритуальні послуги і здирство великих сум. Щоправда, як потім стверджував секретаріат Уповноваженого, прояснення «ритуального» питання натрапило на певні труднощі: чиновники відмовлялися надавати будь-яку інформацію, посилаючись на свою надмірну зайнятість.
Проанонсувавши проблему як «гостросоціальну», вчора на колегії Київської міськадміністрації про неї говорили достатньо. Хоча прозвучала позиція лише комунального підприємства, притому, що майбутніми в 2004 році змінами (з 1 січня набрав чинності Закон «Про похорони та похоронну справу») були стурбовані, насамперед, приватники. Вони пророкували, що законодавчі новації призведуть у результаті до 10—20-відсоткового подорожчання ритуальних послуг. Із прийняттям закону, відмічали раніше в асоціації працівників похоронних організацій, по суті, вводиться державна монополія на цей вид діяльності. Похорони на кладовищах і кремація стають прерогативою міських ритуальних служб (приватники мають право виробляти та продавати лише супутні товари). Вони ж беруть на себе функцію такого посередника, який визначає, хто і чим займатиметься, і найголовніше — стягуватиме за це додаткові гроші. Крім того, результатом змін цілком може стати і зниження якості послуг, що надаються, — процес буде штучно прискорюватися і з’являться черги.
Зрозуміло, начальник Головного управління ритуальних послуг м. Києва Микола Ніколайчук нічого подібного не прогнозує. Він стверджує, що змін на гірше не передбачається що потреби киян у ритуальних послугах повністю задовольняються і що за минулий рік скарг на його управління «практично не надходило». Навпаки, за 2001— 2003 рр. тільки на облаштування 29 міських цвинтарів із бюджету столиці було виділено 23,3 млн. гривень.
Виходячи з доповіді начальника Головного управління ритуальних послуг, можна зробити висновок, що в столиці щодо цього існує дві проблеми: приватники та місця для поховань. У першому випадку ситуація, з погляду комунального підприємства, більш ніж тривожна. У Києві існує 60 приватних структур, які роблять ритуальні послуги. Значна їх кількість створює філіали при лікарнях, що ніби спрощує вирішення багатьох питань із похованням для родичів. За словами М. Ніколайчука, мало того, що ці фірми рекламують себе як комунальне підприємство, та ще й не роблять знижку на специфічність свого бізнесу. Скажімо, з вікна лікарняної палати можна спостерігати за тим, як виглядають труни, вінки та інші товари цiєї фірми. А нерідко «цікаві» рекламні оголошення можна побачити прямо при вході до лікарні. Незважаючи на те, що головні лікарі на своїх зборах ухвалили рішення заборонити «співжиття» медзакладів із фірмами з надання ритуальних послуг, воно, як стверджує М. Ніколайчук, застряло у верхах.
Інший варіант ритуального бізнесу викликає у комунальників ще більше нарікань. Йдеться про такі послуги, коли працівник фірми прямо в морзі підходить до родича померлого і пропонує позбавити його від рутинної процедури оформлення документів. Такса — півтори тисячі гривень. За ці гроші фірма бере документи і, як і всі, оформляє їх у державних структурах. «Вони приходять до нас, — говорить М. Ніколайчук, — ми оформляємо документи за 500—600 гривень, а решту фірми кладуть до кишені». Таким чином, за його словами, пільговики (учасники бойових дій і ветерани ВВВ), а також пенсіонери позбавляються можливості вирішити всі питання безкоштовно або зі знижкою.
Що ж до проблеми, де ховати, то запасу площі у Києві практично немає. На сьогоднішній день вільні ділянки землі є лише на Північному (75 га) і на Південному (37 га) цвинтарях, чого вистачить на 10—12 років і на 1—1,5 відповідно. Із будівництвом нових кладовищ і розширенням територій, що є, виникають досить спірні ситуації. По- перше, конфлікти виникають навколо окремо взятих ділянок землі, а по-друге, у головного лікаря міської клінічної лікарні №1 (він же голова спеціально створеної з цього питання комісії) Михайла Салюти є з приводу будівництва кладовищ своя думка. За його словами, якщо розширювати відведені під поховання території, то столиця незабаром перетвориться на анклав хрестів і меморіалів. А значить, доцільніше, на його думку, шукати альтернативні варіанти. До речі, один із них вже було запропоновано Головним управлінням ритуальних послуг. І полягає він у тому, щоб надавати під повторне поховання місця... які вже десятки років ніким не відвідуються. Цей варіант було запропоновано як доповнення до закону, що вже набув чинності, але в результаті внесено не було.
