Сьогодні на Майдані Незалежності чергова акція протесту проти Податкового кодексу, ухваленого минулого тижня Верховною Радою. І сьогодні ж цей проблемний документ може підписати спікер парламенту Володимир Литвин і передати на підпис Президентові України Віктору Януковичу. Як вчинить глава держави, невідомо, хоч новий Податковий кодекс — це практично наріжний камінь у блоці непопулярних реформ, які хочеш не хочеш вимушена проводити Партія регіонів. Кодекс — це перша, отримана тяжкою ціною перемога на цьому шляху. Але й дуже радіти їй не можна. Регіоналам час затямити, що запаморочення від успіхів — це чітка ознака майбутніх ще серйозніших проблем.
Із цієї тези слід було б розпочати ще не написаний, але, вочевидь, все ж таки необхідний сьогоднішній Україні «Короткий курс історії Партії регіонів». Нагадаємо деякі етапи. Різке зростання економіки за першого уряду Віктора Януковича — помаранчева революція. Отриманий у ролі компенсації за втрачену владу не зовсім легітимний перехід до парламентсько-президентської республіки — конфлікт між гілками влади, що підірвав довіру до неї населення. Спроба другого уряду Януковича (Президент України — Віктор Ющенко) отримати конституційну більшість у парламенті — звинувачення в політичній корупції в парламенті й відставка уряду. Нарешті, нинішнє повне політичне домінування (часто використовуються інші, різкіші терміни), що забезпечило ухвалення Податкового кодексу. Це той самий «великий успіх», від якого в когось знову може запаморочитися голова. А не мала б, зважаючи на історію...
І, мабуть, абсолютно не випадково саме тими днями, коли перед Верховною Радою вирував багатотисячний людський натовп, що відкидає новий Податковий кодекс, у Києві після досить тривалого простою зібралася Рада національної безпеки та оборони. На ній Президент говорив про п’ять актуальних, причому в історичному плані просто нагальних завдань, пов’язаних із національною безпекою. І всі вони спрямовані зовсім не на відсіч зовнішнім загрозам. Як зауважив глави держави, незважаючи на численні рішення, впродовж 20 років незалежності України ситуація довкола національної безпеки не покращується, а продовжує погіршуватися. «Тому слід говорити не просто про безпеку взагалі, а про національну безпеку розвитку, яка виходить із проблемних питань і загроз наступного, 2011 року, — сказав Янукович і зауважив: — Неможливі радикальні зміни в економіці без соціальної стабільності та довіри людей до власної держави». Вочевидь, у цій фразі Президента, котрий набув свого часу великого досвіду спілкування зі страйкуючими шахтарями, якщо не заклик трохи пригальмувати з реформами, які порушують інтереси людей, то хоча б налагодити з народом ефективні комунікації, що гарантують у майбутньому від сплесків соціальної напруженості, подібних до нинішніх.
Виступаючи на РНБО, Президент вибудував свої пріоритети національної безпеки. «По-перше, успішне проведення реформ і модернізація країни; по-друге, ефективність самої влади як у внутрішній, так і в зовнішній політиці; по-третє, наявність у влади довгострокової стратегії розвитку держави, яку розуміє й поділяє суспільство; по-четверте, широка соціальна база державної політики, збереження стабільної громадської підтримки дій влади; по-п’яте, недопущення нових політичних криз і революцій». При цьому найголовнішою загрозою нацбезпеці він назвав кризу довіри людей до влади та держави, а головним завданням наступного року — проведення радикальних економічних перетворень за умови збереження соціальної стабільності (читай: «недопущення нових політичних криз і революцій»). «Кредит довіри ще зберігається, але він з кожним місяцем стає дедалі меншим», — констатував Янукович і наголосив, що в країні зростає соціальна напруженість, а попереду ще серйозні економічні зміни. Президент вважає необхідною широку інформаційну кампанію для роз’яснення дій влади. «Я зараз вимагаю від нашого, умовно кажучи, ідеологічного блоку, Сергію Володимировичу (глава Адміністрації Президента Сергій Льовочкін, який займається інформаційною політикою. — Ред.), щоб сьогодні ми більше давали інформації суспільству: що ми робимо й для чого та якими будуть наслідки», — сказав Президент. Він також «порадив» прем’єр-міністрові Миколі Азарову інформувати громадськість про реальний стан економіки, оскільки багато протестів у суспільстві пов’язано з браком такої інформації. «Скажіть людям правду, пісні співати не треба», — вимагав Президент.
Тим часом, протестні настрої в країні поширюються. Дійшло навіть до того, що підтримувані опозицією самозайняті підприємці виставили Президентові ультиматум, вимагаючи не підписувати ухвалений парламентом Податковий кодекс. Інакше вони погрожують всеукраїнським страйком і референдумом щодо відставки керівництва країни й дострокових виборів Президента і Верховної Ради.
Ці аргументи вимагають уваги. Далеко не найрадикальніша з безлічі організацій, які брали участь в акціях протесту, — Національний форум профспілок України — прогнозує, що зростання податкового навантаження, зумовлене новим кодексом, уже через перші півроку призведе до того, що від 200 тисяч до мільйона приватних підприємців і підприємств малого й середнього бізнесу втратять від 15% до 45% прибутку, а 500—700 тисяч із них узагалі збанкрутять та припинять свою діяльність. На думку заступника глави цієї профспілки Григорія Кабанченка, як наслідок, приховане безробіття в країні зросте з нинішніх 8-10% до 30—40%.
Водночас непричетні до малого базарного бізнесу люди продовжують дивуватися завзятості дрібних торговців: мовляв, їхні втрати, порівняно з торговим обігом, не такі вже й великі, пояснює заступник секретаря Координаційної ради працівників ринків України Ольга Гайсумова. За її словами, держава забула, що втягнула дрібний бізнес у кредитну аферу, а потім різко змінила курс гривні. І тепер багатьом із самозайнятих доводиться перенапружувати свій родинний бюджет, аби розрахуватися з боргами. Також влада ніби не зважає на те, що крім офіційних податків «ринковики» платять безліч незаконних, але обов’язкових для них поборів: різним «дахам», адміністрації ринків, пожежникам, ветсанстанціям, міліції. «Ми не в змозі їх офіційно підтвердити й включити в собівартість, — з гіркотою каже молода жінка. — Проте вони існують, і ніхто не збирається нас позбавляти їх». Словом, глибинне коріння нинішнього протистояння влади й малого бізнесу вирощене не стільки навіть жорсткістю нових податкових правил і вже, звісно, не якимись злочинними планами влади щодо знищення малого підприємництва як класу, про що днями в серцях заявила екс-головний підприємець країни Олександра Кужель, а нашою безпрецедентною корупцією.
І тут саме час повернутися до РНБО та її ролі в країні. Сьогодні експерти вимушені говорити про кризу цього консультативного органу при Президентові, що перетворився на своєрідний кадровий відстійник для колишніх політиків. Утім, як уточнюють експерти, криза почалася аж ніяк не за Януковича. Єдине, чого вдалося досягнути головному нинішньому постійному функціонерові цього органу, секретареві Ради Раїсі Богатирьовій, — це певної рівноваги між групами впливу на Президента. Але, можливо, це більше заслуга його самого? Хоч би як там було, це створює ѓрунт для розмов про кадрові рокіровки. Експерти абсолютно не вірять чуткам про призначення на РНБО Сергія Льовочкіна, позаяк у цьому разі відпаде будь-яка потреба в Адміністрації Президента (сюди готують міністра юстиції Олександра Лавриновича). І тоді, як побоюються експерти, функції АП перетягне на себе адміністратор Льовочкін. Проте експерти не без схвалення сприймають варіант з призначенням Едуарда Прутника, який, на їхню думку, завдяки своїй цілеспрямованості міг би підвищити статус РНБО та її вплив на ситуацію в країні. Але при цьому вони не виключають і навіть побоюються виникнення конкуренції з Адміністрацією Президента...
Однак кадрові ігри тут, у принципі, мало що змінюють. Престиж і результативність РНБО завжди забезпечує зазвичай Президент. І тепер, як вважають експерти, — м’яч на його полі. Тим часом люди з компанії «збитих льотчиків» нерідко підставляють главу держави. Відповідаючи на запитання «Дня» про те, наскільки актуальне й відповідає ситуації в країні завдання не допустити «нових політичних криз та революцій», озвучене Президентом на РНБО, директор Інституту управління ім. Горшеніна Володимир Фесенко і директор Інституту публічної політики Віктор Чумак одностайно зазначили, що спічрайтери Президента, схоже, багато чого не розуміють. Експерти вважають: якщо проводиться ефективна економічна політика, жодних революцій бути не може. Тож це не проблема національної безпеки. «Це мають розуміти люди, які пишуть тексти Януковичу», — зазначив Фесенко. Сама постановка питання про нейтралізацію таких загроз, вважає експерт, характерна для тоталітарних режимів. На його думку, соціальну напруженість у демократичних суспільствах слід усувати соціальною профілактикою та соціально-економічною політикою. А роль РНБО може полягати лише в координації роботи різних відомств на цих напрямках.
