Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Родинна справа

«Я не ходжу голосувати. Все одно від мене нічого не залежить», — такий підхід байдужої молоді для подружжя Салтовських виглядає безвідповідальним, майже злочинним
2 листопада, 2012 - 00:00
ФОТО АВТОРА

29-річна Олена та 35-річний Олександр у день виборів разом голосували за Об’єднану опозицію. Молоде подружжя має спільні переконання щодо активного ставлення до держави, національних цінностей, своїх громадянських обов’язків та шляхів розвитку країни. Однаковий світогляд та активне ставлення до життя — краща основа родини, вважають чоловік і жінка. Вдома й на роботі вони спілкуються українською, їхній п’ятирічний син Дмитро з колиски ріс в україномовному середовищі. Хоч зараз уже вивчив багато російських слів у дитячому садочку та інколи плутає мови, зауважує тато.

«ВОНА ЙОГО ЗА МОВУ ПОЛЮБИЛА...»

З Оленою та Олександром ми розмовляємо в невеличкому кафе. Не дивуюся, коли вони кажуть, що зустрілись і покохали одне одного завдяки спільним переконанням. Випадковостей не буває.

Молоді люди познайомилися ще 2001 року на зібранні Спілки української молоді. Про цей день згадують із хвилюванням. Олена прийшла з подругою до Спілки вперше, Олександр був уже досвідченим учасником заходів. Зустрічатись почали на зібраннях по вівторках, справжнє почуття виникло поступово. «Разом з національною свідомістю!» — сміються молоді люди. Хоча Олександр розповідає, що його патріотичні переконання з’явилися ще в середині дев’яностих. Відтоді він прийняв рішення спілкуватися тільки українською мовою та переходив на російську лише в кількох виняткових випадках. Олена дуже здивувалася, коли через кілька років спільного життя вперше почула, як чоловік розмовляє російською — він щось відповів продавцеві-африканцю на вулиці.

ПОЧИНАТИ ТРЕБА САМЕ ІЗ СЕБЕ, ТУТ І ТЕПЕР

Далі була помаранчева революція, в якій вони завзято брали участь, і власне «переможне» весілля в серпні 2005 року. Перед тим, як побратися, закохані тиждень мандрували Карпатами, зійшли на Говерлу, а для розпису поїхали до Ворохти. Вони звернулися до селищної ради, і місцева влада пішла назустріч бажанню харківських молодят одружитися саме в Карпатах. «Ми хотіли таким чином поєднати Слобожанщину та Західну Україну!» — пояснює подружжя Салтовських. Своє весілля вони відгуляли з друзями того ж дня в Яремчі. Подорожі й зараз улюблений спосіб відпочинку для молодого подружжя, яке щовихідних виїжджає на природу, мандрує Харківщиною, Кримом і Карпатами. У вільний час, якого в інженера Олени та підприємця Олександра не дуже багато, молоді люди відвідують культурні заходи, зустрічаються з друзями, слухають народних пісень, читають українських письменників — особливо захоплюються Андруховичем.

Молоді харків’яни вірять, що піклуватися про власну родину і дбати про свою країну — речі нероздільні, споріднені. І чекають, що цьогорічні вибори принесуть нові перспективи для кожного. «Ми хочемо, щоб Україна стала державою, з якою рахуватимуться», — наголошує Олександр. Олена вважає, що для цього потрібно багато працювати й бути патріотами країни. І починати треба саме із себе, тут і тепер.

Альона СОКОЛИНСЬКА, Харків
Газета: