Політичне протистояння в українському парламенті вчора ще більше посилилося. Сесійне засідання парламенту в повному складі продовжувалося всього дві години, потім більшість покинула зал і вже не поверталася до нього.
Узявши до уваги невдалу спробу змінити регламент, парламентська більшість під час учорашнього засідання вирішила дещо урізноманітнити методи впливу на впертого спікера. Поряд із перевіреним (але не дуже ефективним) способом блокування трибуни більшість продемонструвала два ноу-хау. Перше полягало в пропозиції депутата Олександра Карпова звільнити спікера від ведення засідань на два дні за грубе порушення регламенту. Цей час спікер повинен був, на думку більшості, використати для вивчення регламенту. А проведення засідань 19 і 20 січня більшість запропонувала надати віце- спікерові Віктору Медведчуку. (При цьому, щоправда, пан Карпов не прояснив долю першого заступника Ткаченка Адама Мартинюка). Ткаченко продемонстрував гарні знання регламенту, вмить заперечивши, що спочатку це питання має розглядатися в профільному комітеті. І обговорюватися не раніше ніж на п'ятнадцятий день після подачі. До того ж, відповідно до цієї норми, не можна усунути Адама Мартинюка, який останнім часом не вів засідань і регламент не порушував.
Звичайно, Ткаченко це питання на голосування не поставив. Тоді опозиційна більшість вдалася до другого ноу-хау. Депутат Кендзьор, мабуть, здійснюючи пастирську місію, м'яко запропонував спікеру стати рятівником парламентаризму в Україні й добровільно піти у відставку. Але спікер не менш чемно відмовився, мотивуючи свою відмову виключно турботою про долю держави: «Якщо поміняти лівих керівників Верховної Ради Ткаченка й Мартинюка на правих, то державою остаточно буде управляти президентське оточення».
Проте ліві не лише відстоювали спікера, а й виступали з контрпропозиціями. Наприклад, депутат від Компартії Гумиря запропонував розпочати «розгін» парламенту, вигнавши тих депутатів, які блокують трибуну й заважають нормальному проведенню сесії.
Жертвою політичного протистояння став закон про введення вільної економічної зони в Миколаєві. Основна частина груп і фракцій, що входять до парламентської більшості, просто не взяли участь у голосуванні. Врешті-решт стало очевидно, що сьогодні нормального обговорення законопроектів не буде. О 12-й годині депутат Силенко («Реформи-Конгрес») заявив про те, що депутатська більшість покидає зал й повернеться в нього тільки завтра.
Після двогодинної наради координаційна рада більшості заявила, що прийнято рішення усунути Ткаченка шляхом збирання необхідної кількості підписів. «Нам не дали вирішити питання про зміну регламенту в залі парламенту. Тому ми ухвалимо це рішення самі, поза сесійним залом. З часу прийняття постанови більшості Ткаченко де-юре й де-факто перестає бути головою Верховної Ради», — сказав координатор більшості Леонід Кравчук.
Він визнав, що поведінка Ткаченка свідчить про те, що спікер добровільно йти у відставку не збирається. При цьому він пригадав, що будучи заступником міністра, Олександр Ткаченко після того, як його звільнили, цілий місяць не залишав свого кабінету. Тоді довелося нагадати йому про необхідність зробити це. За нинішньої ситуації, заявив Кравчук, якщо Ткаченко відмовиться після рішення більшості піти у відставку, щодо нього буде вжито відповідних заходів. Відповідаючи на запитання кореспондента «Дня», яких саме заходів, Леонід Кравчук обмежився фразою: «Адекватних». На закінчення більшість заявили, що вони наступного ж дня повернуться до залу парламенту і працюватимуть далі.
Таким чином, сьогодні у парламенті остаточно оформився розкол на «більшовиків» та «меншовиків». Перші «працювали» у кулуарах і приймали свої рішення, які вони розцінюють як рішення всієї Верховної Ради. Ліва меншість, не маючи можливості прийняти жодного закону, засідала у сесійному залі.
Після сьогоднішнього демаршу більшості стало очевидно, що ситуацію у парламенті можна назвати «двовладдям». Нема ніякого сумніву у тому, що більшість збере необхідну кількість підписів і ухвалить рішення про відставку спікера. А що далі? Питання аж ніяк не риторичне. Від його вирішення може залежати не лише доля окремих депутатів, але й доля усього парламенту і навіть доля всього українського суспільства.
Продовження теми на стор. "Подробиці"
