Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Руйнація міфу

85% жителів Донбасу вважають себе перш за все українцями
15 грудня, 2005 - 00:00

За даними на кінець листопаду, шанс пройти в український парламент під час наступних виборів мають шість політичних сил. Про це свідчать результати соцопитування «Рік після Майдану: настрій громадян України», яке провів Національний інститут стратегічних досліджень. У опитуванні взяли участь на початку листопада дві тисячі респондентів і наприкінці листопада шість тисяч респондентів. Похибка становить відповідно 2,3% і 1,5%.

Згідно з даними дослідження, за Партію регіонів готові віддати голоси 24% виборців, за блок «Наша Україна» — 19,9%, за Блок Юлії Тимошенко — 15,9%, за Компартію — 7,6%, за Народний блок Литвина — 7,5%, за Соціалістичну партію — 7,1%.

Крім того, 2,8% респондентів готові проголосувати за ПСПУ, 2,2% — за блок «Об'єднаємо Україну» на чолі із Леонідом Кравчуком, 1,6% — за партію «Пора», 1,5% — за Партію зелених, 0,9% — за партію «Віче», 0,7% — за партію «Союз» і 1,1% — за іншу партію або блок. 7,3% респондентів мають намір проголосувати проти всіх.

Аналізувалися також настрої громадян України через рік після помаранчевої революції. Як відомо, багато політологів і соціологів говорили про розчарування і зневіру українців. У цьому плані результати дослідження Інституту виявились дещо відмінними від інших (нічого дивного, адже Інститут стратегічних досліджень є провладною структурою): 28,6% респондентів дивляться в майбутнє з надією, 29,1% — спокійно, але без особливих надій та ілюзій і 9,2% — переконані оптимісти.

Більше половини учасників опитування — 54% — вважають, що Україна має орієнтуватися на Росію, 46% — що на Захід. При цьому 68% опитаних підтримують розвиток демократії в країні і 32% виступають за авторитаризм. 54% респондентів вимагають від політиків шукати власний, український, шлях, який не повинен повторювати досвід інших країн.

Громадяни також переконані, що суспільство потребує серйозних змін, причому 41% опитаних — за сміливі та рішучі кроки, а 42% є прихильниками поступових дій. Серед першочергових завдань нового уряду 60,3% опитаних називають підвищення зарплат і пенсій, 53,3% — боротьбу з корупцією, 50,3% — підйом сільського господарства, 33,1% — забезпечення стабільної роботи у важкій промисловості.

І ще одна не дуже приємна звістка для влади: наразі чимало громадян переконані, що Україна в цілому у своєму розвитку рухається в неправильному напрямку: 36% проти 24% тих, хто відзначає правильність курсу. Особливо громадяни занепокоєні відносинами влади і народу (54%) та станом законності. Директор інституту Юрій Рубан пояснює такі результати тим, що «на рівні областей людей не чують». «Саме тому Секретаріат Президента отримує таку величезну кількість листів від людей. Як сказав у День незалежності Віктор Ющенко, змінилися люди при владі, а обличчя влади не змінилося», — відзначив Ю.Рубан.

І ще одна несподіванка. Респондентам запропонували обрати три найбільш важливі для них цінності. Перші три місця традиційно посіли добробут, справедливість та стабільність. А ось на четвертому місті опинилися права людини (37,4%). Соціологи пов'язують це із впливом Майдану: «У людей з'явилося почуття власної гідності».

Експерти Інституту порушили ще одне болюче для України питання: чи існує в Україні проблема розколу, наскільки ми різні? Чи можна говорити про психологічну травму мешканців регіонів, які голосували не за переможця президентських виборів? Респондентів запитали: «Ким ви себе вважаєте в першу чергу — громадянами України чи мешканцями регіону?» Виявилося, що після помаранчевої революції частина людей, яка ідентифікує себе виключно з регіоном, скоротилася по всій Україні і навіть на Донбасі — було 38%, стало 33%. На запитання «чи сприймаєте ви Україну як свою Батьківщину?» в 2003 році в Західній Україні «так» відповіли 88%, зараз — 97%. На Донбасі зміни ще більші: в 2003 році «так» відповіли 64%, а сьогодні ця цифра збільшилась до 85%. «Ця, так би мовити, психологічна травма існує тільки в свідомості політиків, — констатують дослідники. — Виникає запитання — який розкол, яка федералізація?..»

Олена ЯХНО, «День»
Газета: