Сенсаційну заяву зробив у Нью-Йорку Моххамед Хатамі,
президент Ісламської Республіки Іран.
Він повідомив, що Тегеран більше не дотримуватиметься «фатви»
— прокляття і смертного вироку письменнику Салману Рушді за його книжку
«Сатанинські вірші».
Йдеться про заочний вирок, винесений ще в лютому 1989 року
тогочасним духовним лідером Ірану аятолою Хомейні. Він як верховний у країні
теолог-тлумач чистоти ісламських цінностей оголосив названу книжку «злісною
хулою та карикатурою» на догми Корану.
Усі подальші роки Салман Рушді, уродженець Бомбея, мусульманин,
котрий пише англійською і прийняв британське підданство, мусив виходити
з того, що він перебуває «на мушці». Це була не просто погроза: жертвами
насильства стали кілька чоловік, зв’язаних із появою та розповсюдженням
оголошених Тегераном крамольними «Сатанинських віршів». Приміром, 1991
року вбито японського перекладача роману, а італійського перекладача серйозно
поранено.
А самому Рушді вдавалося успішно переховуватися. Хоча на
нього, згідно з рядом повідомлень, полювали не лише іранські спецслужби,
а й бойовики з екстремістських організацій, котрі підняли ціну за голову
письменника до двох мільйонів доларів. Найчастіше Рушді переховувався в
Лондоні на засекречених квартирах і під постійною охороною. Проте часом,
удаючись до маскування, він пускався у вояжі — в Індію, Францію чи Сполучені
Штати. «Гримуча суміш із вод Гангу, Темзи й Потомака підживлює мою письменницьку
фантазію», — полюбляє повторювати цей 50-річний чоловік, у творчості котрого
(він, між іншим, лауреат Букерівської премії) літературознавці відзначають
прагнення «поєднувати іслам і християнство, Схід і Захід, Азію і Європу...
Одіозний вердикт і перипетії навколо «справи Рушді» так
чи інакше зачіпалися в ООН, Раді Європи, Міжнародному суді. Після смерті
Хомейні Британія й інші країни Заходу в контактах з Тегераном активно наполягали
на скасуванні смертного вироку письменникові. Тепер, нарешті, результат
є. Правда, рішення про невиконання смертного вироку Рушді аж ніяк не означає,
згідно з іранськими уточненнями, скасування самої «фатви» — це міг би зробити
лише сам Хомейні. Її текст незмінний, але не реалізовуватиметься. Отак.
Що ж, Схід — справа тонка, там уміють формулювати компроміси.
У цьому випадку це зробив іранський президент, який обережно, але досить
наполегливо виступає за налагодження широких, конструктивних, ділових відносин
своєї країни з Заходом, за необхідність розгортання, як Хатамі недавно
висловився, «діалогу цивілізацій».
№183 25.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
