Видатний український філософ, людина високої мудрості, унікальної ерудиції й рідкісної доброти, професор, лауреат Національної Шевченківської премії, багаторічний постійний автор «Дня» (це стало вже доброю традицією, якою ми маємо право пишатися), Сергій Борисович КРИМСЬКИЙ відзначає сьогодні свій день народження.
Бажаючи від усієї душі видатному вченому й чудовій людині міцного здоров’я, довгих-довгих років продуктивної творчої праці, нових злетів духу (і, звичайно, продовження співпраці з газетою «День»!), ми попросили Сергія Борисовича відповісти на одне, не позбавлене філософського «наповнення» запитання.
— Сергію Борисовичу! Ваші 76 років, напевно, позначені досить великим життєвим досвідом. Які цінності з висоти цього досвіду ви вважаєте «най, най...», так би мовити, особливо видатними?
— Мені не хотілося б нав’язувати комусь свою думку. Але якщо застосувати ціннісні критерії до самого себе, то можна (може самовпевнено) підкреслити наступне:
1) Найголовніше в житті не лише знайти своє місце в бутті, корисне для інших людей, але й дати буттю проявитися через тебе. Для цього не обов’язково потрібні якісь великі творчі звершення або геройські акти. Досить найскромнішої турботи про те, що може бути пам’ятним. Наприклад, багато років тому на Подолі, поблизу церкви Миколи Набережного спиляли високі тополі, що оточували храм. Серед зрізаних дерев виявився стовбур, на якому була чавунна табличка, прибита до нього, коли дерево ще не виросло заввишки людського зросту, прихована згодом гілками, що розрослися. Вона мала напис: «Перший поцілунок». Так колись людина відзначила той життєвий топос, який став місцем зустрічі зі знаменною для неї подією. Добре, якби кожен з нас знайшов спосіб пам’ятно позначити буття своєю присутністю.
2) Найбажаніше, що вабить складністю свого здійснення, це надія долучитися до таємних істин Духу, як і сама готовність не пропустити своєю підтримкою народження нових істин. Але при цьому істотно виразно усвідомлювати, що чуйність заслуговує не стільки на ідею, скільки на почуття. Бо вони найбільш специфічні для людини, в той час як мисленням можуть володіти й комп’ютерні системи, й галактичні суб’єкти, якщо вони існують. Ми не говоримо вже про те, що помилки почуттів небезпечніші за помилки думок.
3) Найгідніше в світі — це рішучість і дієвість протистояння злу при дотриманні етичної установки, яка не дозволяє переоцінювати його силу й значення. З ворогами справедливості й інших соціальних цінностей покликане боротися суспільство. Але якщо від тебе особисто залежить оголосити когось персональним ворогом або вберегтися від пошуку подібних жертв, то краще не займатися пошуком персональних недругів.
4) Найважче в житті — це не миритися з абсурдами й здійснювати вибір в ситуаціях, які точно визначив поет Чічібабін:
Як выбрать мед тоски из сатанинских сот,
И ярость правоты из кротости Сократа.
5) Найдорожче в житті — це кохання, як героїчна жертовність в ім’я ближнього, про яку інший поет написав:
Ти дышишь рядом, ровно и тепло.
Какая непомерная тревога
Тебя хранить, пока не рассвело,
От произвола дьявола и Бога.
