Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
26 червня Президент Леонід Кучма підписав указ про відставку
міністра палива і енергетики Сергія Тулуба. Кореспондент «Дня» зустрівся
з Сергієм Борисовичем, щоб з перших вуст почути і про причини його добровільної
відставки, і про подальші наміри колишнього міністра.
— Йти у відставку добровільно, мовби грюкнувши дверима,
мабуть приємніше, ніж коли звільняють за недоліки в роботі?
— У цьому зв’язку хочу підкреслити: проживши 46 років та
маючи 28 років трудового стажу, я ще жодного разу не був звільнений за
розвал роботи, жодного разу не мав непорозумінь з правоохоронними органами
— на відміну від тих, хто, забруднившись нерозбірливим партнерством та
приятелюванням, намагається нині кинути тінь на інших.
Моя робота у Міністерстві палива і енергетики передусім
спрямовувалася на подолання кризи, ринкові перетворення в енергетичному
секторі, забезпечення економічного зростання в Україні. І дечого вдалося
добитися. Досягнуто стійкого зростання вуглевидобутку. Відвантаження енергетичного
вугілля на теплові електростанції у порівнянні з минулим роком збільшилося
на 2,4 млн. тонн. Завдяки цьому здійснювалось стале енергозабезпечення
країни у зимовий період. Погашена багатомісячна заборгованість із заробітної
плати працівникам АЕС. Почалося погашення заборгованості трудівникам ТЕС.
Майже у 2,5 рази збільшено надходження грошових коштів за спожиту електроенергію.
Вирішені питання додаткового фінансування вугільної промисловості з держбюджету.
Тобто, ми почали практично розв’язувати ключові та найболючіші
проблеми підприємств енергетичного сектора. Напрацьована конкретна програма
подолання кризи та створення механізмів розвитку паливно- енергетичного
комплексу.
Однак від керівництва Кабінету Міністрів я не отримував
будь-якої підтримки. Натомість, висувалися звинувачення у сприянні якимось
клановим інтересам. Але чиїм інтересам служило Мінпаливенерго, коли минулої
зими у цілодобовому режимі мобілізувало всі можливі ресурси на збереження
від розвалу об’єднаної енергосистеми України? І таки вберегло, незважаючи
на те, що у спадщину отримало майже порожні паливні склади на ТЕС і АЕС.
Міністерство неодноразово вимагало від уряду поліпшення
державної підтримки вугільної галузі, збереження робочих місць шахтарів,
погашення заборгованості із заробітної плати. Ці пропозиції ігнорувались
місяцями і, як наслідок, зростала соціальна напруга у шахтарських містах
і селищах. Це бачило керівництво Кабінету Міністрів, але будь- яких заходів
не вживало. Питання було розв’язанe тільки після втручання Президента України.
— Нині Україні загрожує не просто енергетична криза,
а катастрофа. Що призвело до цього?
— Уряд не розглядав або відверто гальмував і навіть блокував
підготовлені міністерством проекти рішень та пропозиції щодо вдосконалення
нормативно-правової бази функціонування підприємств ПЕК. Майже п’ять місяців
зволікалися кадрові рішення щодо керівників найважливіших державних департаментів
міністерства.
Саме тому сьогодні, серед літа, ми змушені працювати у
зимовому режимі — із розбалансуванням енергосистеми, відключенням споживачів,
спрацюванням запасів палива. А вже наступного осінньо-зимового періоду
споживачі, економіка держави будуть змушені платити за світло і тепло монопольно
високу ціну. Відповідні структури з великим «досвідом» у цій справі лише
чекають свого часу. Про це я неодноразово інформував керівництво Кабінету
Міністрів, але агресивність атмосфери, штучно створеної навколо мене та
міністерства, лише зростала. Як наслідок, я був змушений подати у відставку.
— Разом з вами позбулися своїх посад й інші керівники
найвищого рівня. Чи можливо знайти їм належну заміну?
— Незамінимих людей, як колись вважали, не буває. Але той,
хто нехтує професіоналами, буде змушений працювати з дилетантами, яких
у нинішньому уряді надто багато. Так звана кадрова політика Кабміну шкутильгає
на всі ноги. Один за одним змушені піти голова НАК «Нафтогаз України» Ігор
Бакай, міністр економіки Сергій Тигипко, виконуючий обов’язки голови «Нафтогазу»
Ігор Діденко. Це люди з неабияким досвідом, висококваліфіковані фахівці.
Усі вони пішли, висловивши категоричну незгоду з діями нинішнього керівництва
Кабміну.
І той факт, що Сергій Тигипко та Ігор Бакай відразу ж були
обрані до парламенту, безперечно, свідчить не лише про їх гнучкий розум
і вміння володіти ситуацією, а й про довіру до них виборців, які небезпідставно
вбачають у цих людях майбутнє України. А те, що зробив з цими людьми уряд,
скидається на цілеспрямований розвал (якщо не розгром) паливно-енергетичного
комплексу.
— Які ваші плани?
— Хочу заспокоїти і моїх друзів, і моїх ворогів. Роботи
— непочатий край. На високий міністерський пост я прийшов не з сумнівних
бізнесових структур, де за сприятливих умов і не дуже обтяжливого сумління
можна було блискавично «прокрутити» мільйони та мільярди... Перш ніж стати
членом Кабінету Міністрів, я був доставником-такелажником у шахті, гірничим
майстром, помічником начальника зміни, головним інженером і директором
шахти, генеральним директором холдингу, заступником голови Донецької облдержадміністрації.
Говорю про це, щоб підкреслити просту істину — досвід накопичується роками
та важкою працею. І у нас ще залишаються люди, які його можуть гідно оцінити
та знайти йому застосування. А щоб у каламутній воді та швидко наловити
жирних коропів, звичайно, теж потрібен досвід. Специфічний. Той, що може
прислужитися інтересам кишені, але аж ніяк не інтересам держави.
— Які найголовніші наміри вам не вдалося здійснити,
будучи міністром?
— Саме це мені найсильніше пече. Маючи у міністерстві блискучих
фахівців, так і не вдалося затвердити на урядовому рівні цілісну програму
реформування, вдосконалення паливно-енергетичного комплексу. Але не наша
в тому провина... Чого, скажімо, вартий той факт, що проект урядової програми
«Про вдосконалення відносин на оптовому ринку електроенергії» фахівцям
міністерства на вимогу керівників Кабміну довелося переробляти 37 разів.
Та, врешті, і він був відхилений. Доходиш думки, що зволікання було навмисним.
Сьогодні на обліку має бути кожен день, кожна година: треба нарощувати
запаси вугілля, мазуту, газу, свіжого ядерного палива для АЕС. А нас втягнули
у безплідні дискусії та безкінечні наради.
— Прем’єр-міністр Віктор Ющенко, коментуючи нинішній
стан справ у вітчизняному паливно-енергетичному комплексі, зауважив, що
це проблеми не сьогоднішнього дня, що вони накопичувалися роками. І відповідати
за ситуацію має не один нинішній Уряд, а усі попередні. Ви з ним не згодні?
— Навпаки, я погоджуюсь з цією думкою. Хочу лише звернути
увагу на таку деталь: усі оті «учорашні», котрі довели ПЕК до ручки, нікуди
не поділися. Вони лише пересіли в більш зручні і менш відповідальні крісла
— різних помічників, радників та розпорядників керівництва Кабміну.
Треба бути циніками і фарисеями, аби, зруйнувавши власними
руками енергетичну міць держави, тим же «вказуючим перстом» повчати нас
і сьогодні.
— Йдучи з посади, ви сьогодні сповнені песимізму?
— Ні, бо знаю, що минуть і ці лиховісні часи. Адже якими
б важкими та чорними не були хмари, за ними завжди сонце. І я не втрачаю
віри у велике майбутнє України. Користуючись нагодою, сердечно дякую усім
колегам за плідну співпрацю та повсякчасну підтримку.
