Вчора Кабінет Міністрів підписав Меморандум про узгодження дій з найбільшими нафтовими компаніями країни. Поруч з підписом прем’єр- міністра Анатолія Кінаха свої автографи на документі поставили керівники компаній «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ), «ТНК-Україна» (Лисичанс ький НПЗ), «Лукойл- Україна» (Одеський НПЗ), Казахойл-Україна» (Херсонський НПЗ), «НПК-Галичина» (Дрогобицький НПЗ). Через невідомі причини до договору не приєдналося ЗАТ «Нафтохімік Прикрапаття» (Надвирнянський НПЗ), хоч до останнього моменту представників заводу чек али в уряді. Мі ністр палива й енергетики Віктор Гайдук назвав це непорозумінням, яке вирішиться найближчим часом. Загалом, Кабмін домовився про тісну співпрацю з компаніями, що безпосередньо контролюють 85% українського ринку бензину.
Згідно з Меморандумом, певні зобов’язання беруть на себе і нафтотрейдери, і уряд. Кабінет Міністрів пообіцяв регулювати ринок бензину тільки при узгодженні з його продавцями. Для цього вже створено експертно-аналітичну групу при Міністерстві економіки. Також Кабмін зобов’язався розробити процедуру «екстреного реагування» на збільшення імпорту нафтопродуктів, якщо він створить загрози для українських виробників. У свою чергу, нафтотрейдери зобов’язалися неухильно сплачувати податки, забезпечувати стабільність цін, підвищувати якість бензину з метою його експорту, виготовляти в сумі не менше 15 мільйонів тонн нафтопродуктів, що відповідає внутрішній потребі країни.
Головною несподіванкою напередодні підписання Меморандуму стала відмова українських виробників бензину від ініційованої урядом ідеї введення мита на імпорт нафтопродуктів. Вирішено поки ніяких додаткових митних бар’єрів на шляху іноземного палива не ставити. «Ми домовилися внутрішній ринок захищати, але це не означає, що за тиждень-два буде введено нове мито. Поки почекаємо», — заявив міністр Гайдук. У той же час президент «ТНК-Україна» Олександр Городецький признався, що через перекоси в оподаткуванні загроза внутрішньому виробництву через зростання імпорту на сьогоднішній день існує: «Компанії, які працюють на російській нафті, вимушені сплачувати подвійну порцію податків: спочатку в Росії ПДВ, потім переробили нафтопродукти, і після їхнього продажу ще один ПДВ. Тим часом в Росії немає ПДВ і акцизу на нафтопродукти, якщо постачити їх сюди, то виходить один податок. До речі, нафта, що надходить в Білорусь і країни Балтії, також не оподатковується, і за рахунок більш дешевої економіки паливо може звідти надходити в Україну за низькими цінами».
Судячи з усього, введення загороджувального мита на ввезення палива відкладено на березень, коли збільшиться попит у зв’язку з початком посівної. Причому, не виключено, що таким загороджувальним митом стане збір у Пенсійний фонд. Принаймні таке припущення зробив перший заступник голови правління «Лукойл- Україна» Сергій Андронов: «Щоб міняти мито, уряду потрібно виходити на Верховну Раду. Це може зайняти багато часу. А пенсійний збір Кабмін може міняти самостійно і досить оперативно». Такий вельми цікавий спосіб регулювання імпорту український уряд ще не застосовував, але якщо йдеться про «екстрене реагування», то дійсно нічого кращого за періодичне коректування пенсійного збору не вигадаєш. Сергій Андронов назвав і передбачувану ставку загороджувального податку — 50—60 євро на тонну.
І все ж, узгодивши основні механізми регулювання ринку, Меморандум не дав відповідей на декілька гострих проблем. Домовившись в сумі забезпечувати всi потреби України в паливі, нафтотрейдери відмовилися від ідеї введення внутрішніх квот на виробництво. Це загрожує перевиробництвом, і, як наслідок, падінням прибутків компаній через зниження цін. Така ситуація спостерігалася у другій половині минулого року, коли «Укртатнафта» буквально завалила ринок дешевим продуктом, спровокувавши зниження цін на 42%. Водіїв це, звичайно, порадувало, але більшість виробників дуже навіть засмутила. Від того, щоб такі інциденти не повторялися, ринок не застрахований. Адже всі українські заводи зараз завантажені менш ніж наполовину своїх проектних потужностей. Це означає, що будь-який великий трейдер, теоретично, може дестабілізувати ситуацію. Залишається сподіватися, що обіцянку нафтових компаній стежити за стабільністю цін буде виконано. Юрій Бойко, який очолює «Укртатнафту» (цю посаду він все ще займає, одночасно працюючи і головою правління «Нафтогазу України»), пообіцяв, що обсяги виробництва нафтопродуктів і їхня ціна будуть узгоджуватися з Кабміном, а уряд, згідно з Меморандумом, буде радитися з іншими переробниками.
Загалом же факт підписання договору про співпрацю між Кабінетом Міністрів і найбільшими операторами паливного ринку вартий застосування і в інших галузях. Металурги та нафтовики після приватизації своїх галузей вже показали, що стабільне зростання виробництва завдяки приватному інтересу вигідне й державі. Тепер на застосування такої ж схеми розвитку напрошуються і «відстаючі» — хімічна промисловість, машинобудування і АПК.
