У суботу в Києві організовано і з дотриманням усіх демократичних норм створювалася Асоціація сільських і селищних голів України. Ця, аполітична на перший погляд, подія може стати дуже вагомою новелою в розкладі політичних сил, хоча, можливо, далеко не відразу буде помічена соціологічними дослідженнями, які ледве дістаються до віддалених населених пунктів.
Не є таємницею те, що нинішній сільський голова став майже такою самою впливовою людиною, яким був колись колгоспний голова. Під ним і школа, й дитячий садок, і клуб, і медзаклади, й комунальні служби (якщо вони, звісно, є). «Я сьогодні на селі в одній особі голова, його заступник, юрист, економіст, водій, дипломат, психолог і заразом психіатр..., — казав журналістам заступник голови правління новоствореної Асоціації, голова Добротворської селищної ради (Львівська обл.) Василь Абоїмов. — Двері до сільради постійно відчинені, й кожен мешканець — і старий, і молодий, приходить до нас, і ми з ним спілкуємося».
І такий безцінний ресурс «придбала» Юлія Тимошенко, ініціювавши напередодні президентських виборів створення Асоціації сільських голів! Причому кровно зацікавлений у ній не лише один із двох найперспективніших кандидатів. Відкриваючи з’їзд, липинський сільський голова (Волинська обл.) Богдан Гусак, обраний пізніше головою правління Асоціації, говорив про те, що ця громадська організація створюється для того, щоб місцеве самоврядування могло впливати на державну політику, бути почутим владою та шляхом конструктивного діалогу з нею мати можливість захищати свої інтереси, інтереси виборців. Він нагадав колегам (на з’їзд прибуло майже шість тисяч делегатів, а також 500 представників ЗМІ) про їхній невдалий досвід «одноосібних» звернень до центральних органів влади і зробив припущення, що з Асоціацією, яка представляє третину населення України, влада вимушена буде рахуватися.
Розповідаючи журналістам про історію виникнення Асоціації, Гусак наголошував на тому, що створена потужна, проте неполітична сила, в керівництві якої немає жодного члена якої-небудь партії. Але одна з її цілей, за його словами, — повернути партійних лідерів обличчям до народу.
Втім, у цілковиту аполітичність спільноти сільських голів міг би повірити лише наївний. У залі відчувалася енергетика Тимошенко, її дух. (До речі, на з’їзді «вона» фізично не була присутня, якщо не враховувати гасло «Вони заважають, вона працює», яке зустрічало делегатів на підході до Міжнародного виставочного центру, а з’явилася в залі лише по обіді, коли багатотисячні збори плавно переросли у всеукраїнську нараду з головами сільських і селищних рад із питань підготовки проекту держбюджету на наступний рік.) Виступаючи на з’їзді з вітальним словом, один із керівників спорідненої асоціації міст — Мирослав Піцик радив колегам «мiцно триматися купи». Перед його виступом раптово «закоротило» звук, і Піцик пожартував: «Вона працює навіть тоді, коли в цій залі не працюють мікрофони».
А ще сільські голови мали можливість пересвідчитися в істинності відомого висловлювання про те, що якщо хтось ігнорує політику, то йому слід остерігатися того, що політика займеться ним. Гусак розповів про опір із боку обласної та районної влади, з яким стикнулися ініціатори створення Асоціації. За його словами, противники керувалися політичними мотивами й усіляко залякували делегатів з’їзду. Ще більш вражаючу картину намалювала у своєму виступі прем’єр-міністр. «Сьогодні нам треба було спеціально підключати Мінтранс, аби ви доїхали, ті, кому не давали цього зробити. Тому що були такі екзотичні області, які викуповували всі квитки на залізничний транспорт, блокували його, бронювали, щоб тільки сільські й селищні голови не могли дістатися до Києва. Це, шановні, називається у нас таким легендарним словом «демократія». І ми допомагали пробиватися в Київ, упевнена, половині тих людей, які знаходяться у цій залі. А потім усе закінчувалося залякуванням, приниженням. Але ви для себе і для людей зробили головне — приїхали й організувалися», — раділа своїй перемозі Тимошенко.
Нагадаємо, що буквально напередодні з сільськими головами намагався працювати, а вірніше — їх обробляти, Президент країни. Віктор Ющенко назвав себе партнером голів сільських і селищних рад і пропонував їм стати повноцінними учасниками законотворчого процесу, створити ініціативну групу для підготовки законопроектів, які б допомогли вирішити проблеми в регіонах. Розуміючи, що конкурент за вплив на цю «групу» його вже дуже далеко обійшов, глава держави намагався нав’язати керівництву сільських громад принцип аполітичності й застерігав: «Вас може розіграти лише асоціація, на яку, я думаю, ви не підете». Він також нагадав, що 47 мільйонів гривень, які підуть на фінансування цієї асоціації — «це ваші кошти».
Того ж дня Секретаріат Президента ретельно підрахував і оприлюднив у своїй заяві всі невиконані урядом Тимошенко обіцянки, що давалися місцевій владі. Зокрема, зазначалося, що прем’єр-міністр не дотрималася слова відносно змін до Бюджетного кодексу, даного під час Всеукраїнської наради з питань соціально-економічного розвитку сільських населених пунктів 23 травня. Йшлося, зокрема, про те, щоб до 2010 року направити місцевим радам 100% податку на землю, транспортного збору, збору за забруднення довкілля й 10% від планового податку на прибуток, 50% перевиконання плану, встановленого підприємствам, які знаходяться в сільських населених пунктах.
Президентські атаки на заветований Віктором Ющенком Бюджетний кодекс, звичайно, невипадкові. Саме в ньому — в обіцянці Тимошенко забезпечити прямі й, головне, справедливі відносини центрального бюджету з сільськими та селищними радами — головна фішка, що дозволила прем’єру заручитися підтримкою величезної та надзвичайно впливової армії сільських і селищних голів. Тимошенко збирається направити на фінансування сільських громад 227 мільйонів гривень від транспортного збору, 964 мільйона від збору за забруднення природного середовища і 400 мільйонів від збору за користування надрами. Вона присягається, що, незважаючи на президентське вето, ніколи не відступить від своїх обіцянок і доб’ється прийняття бюджету-2010 відповідно до норм заветованого Бюджетного кодексу. «Я знаю, що на це є у Верховній Раді голоси, навіть без жодного втручання опозиції. Ми його (бюджет) приймемо так, як треба вам, як ми з вами обговоримо, — стверджувала Тимошенко, хоч і не давала стовідсоткової гарантії. — Я переконана в тому, що ризики, доки така конфігурація влади в Україні, нікуди не дінуться. Перший із них — блокування парламенту. Ми спостерігаємо за тим, як частина депутатського корпусу блокує, страйкує, взагалі відверто нудьгує в парламенті, тому що нічого там їм особисто робити. Безумовно, це ризик впливу таких політиканів на прийняття бюджету на новій основі. Але в будь-якому випадку ми з вами не опустимо руки». Прем’єр має план на всі випадки життя: «...Є три варіанти: приймаємо бюджет на новій основі, Президент його підписує; другий — приймаємо бюджет, Президент не підписує, — значить, новий Президент підпише це буквально на початку лютого. Якщо так станеться, що цей (бюджет) буде заветований, ми з вами приймаємо постанову уряду, яка цілком у межах діючого Бюджетного кодексу забезпечує необхідне фінансування». «Єдине, до чого я абсолютно не готова: разом із вами відступити і сформувати, як у нас вимагають, бюджет на старій основі розподілу міжбюджетних відносин, — продовжувала вербувати однодумців глава уряду. — І хочу до вас звернутися, щоб і ви своєю позицією, своїм впливом не дали цього зробити. Якщо ми на 2010 рік цього не зробимо, ми ще не зробимо це багато років. А треба ламати ситуацію! Якщо ви думаєте, що хтось вам віддасть фінансову або політичну владу без боротьби — ви помиляєтеся. Ніхто без боротьби її не віддасть. І ніхто не принесе на тарілочці».
Керівництво новоствореної Асоціації демонструвало повну єдність із прем’єром і готовність відстоювати свої інтереси. Сільський голова з Рокитного (Київська область) Андрій Коваленко переконував журналістів: «Чому нам кажуть, що це нам не підходить, чому кажуть, що це не європейська модель?.. Це європейська модель». І розказує, що у Франції уряд доходить до кожної громади, хоч у цій країні деякі з них не перевищують і ста осіб. Коваленко відкидає докори в тому, що сільські голови відтепер стануть «п’ятою колоною» БЮТ. «Ми будемо «п’ятою колоною» нашої громади», — переконував він і питав: а хто заважав усім попереднім урядам зробити те саме і привернути нас на свій бік?
«День» спитав у лідерів сільських голів країни, що зібралися за одним столом: хто з вас уже бачив ту формулу, за якою Мінфін забезпечуватиме ваше фінансування 2010 року? Велика частина не дала конкретної відповіді, обмежившись компліментами на адресу цього відомства, яке тепер має у своєму розпорядженні потужне програмне забезпечення, здатне все зробити правильно. Щоправда, Богдан Гусак висловив побажання, щоб ця формула стимулювала його колег краще працювати й більше отримувати, на відміну від сьогоднішньої — «чим краще ти працюєш, тим більше у тебе відбирають».
Певне знайомство з формульним підходом до бюджетних взаємовідносин продемонстрував лише голова Станично-Луганської сільради Луганської області Юрій Орєшкін. Він розповів, що вже отримав від Мінфіну передбачувану суму прибутків за перше півріччя 2010 року і звірив її з тим, що є за перше півріччя цього року. «Бюджетний кошик, безумовно, збільшується, — каже Орєшкін, — але якщо порівняти з нашими розрахунками, особливо, якщо економічна ситуація збережеться, то з’являються питання. Мінфін пропонує нам додатково отримати 1,4 мільйона гривень, що для нас дуже проблематично, тобто заплановані прибутки явно завищені. Довелося звернутися з листом до виконуючого обов’язки міністра, щоб переглянули». А ще сільський голова зауважив, що Мінфін під час складання контрольних цифр бюджету навмисно зменшує чисельність населення (по Станично-Луганську на 760 осіб), керуючись лише даними про народжуваність, отриманими під час перепису, який проводився десять років тому, і кількістю померлих, але не бере до уваги рух населення. Орєшкін визнав, що формульні ризики залишаються, й інші керівники Асоціації, котрі щойно розхвалювали науковий потенціал Мінфіну, згідно закивали головами. Не виключено, що сьогоднішня їхня ейфорія недовговічна. Навіть за побіжного знайомства з пояснювальною запискою Мінфіну до проекту розрахункових показників місцевих бюджетів і міжбюджетних трансфертів на 2010 рік автор поставив жирний знак питання біля наступного абзацу: «Слід зазначити, що під час розрахунку індексу відносної податкоспроможності для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення (II етап) збережено формульний розрахунок, що застосовувався для них на 2009 рік». Якій же це новій формулі так радіють сільські голови? Крім того, як сказано в тому самому документі, збережено й коефіцієнт коректування прибутків через вплив фінансової кризи...
Було у «Дня» ще одне питання до керівництва Асоціації та пересічних сільських голів. Хотілося з’ясувати, чи отримала Юлія Тимошенко, так би мовити, чисту перемогу в боротьбі з Віктором Ющенком за їхні серця й голови. Відповідаючи на це питання, голова правління Асоціації Богдан Гусак не зміг поручитися за всіх своїх колег, але без роздумів висловив «Дню» думку правління: «Перемогла прем’єр. Бо Президенту слід не ветувати, а підписати зміни до Бюджетного кодексу наступного дня після того, як вони були прийняті Верховною Радою». Добротворський голова Василь Абоїмов, оцінюючи спроби Президента вплинути напередодні з’їзду на ініціаторів створення Асоціації, сказав: «Це навіть якось дико виглядає».
Втім, опитані «Днем» сільські голови висловлювалися не з такою визначеністю. Володимир Ткачук із села Почапки (Острозький район Рівненської області) сказав «Дню»: «Вчора Президент пресував обраних, сьогодні прем’єр збирає всіх. Однозначної відповіді не дам. Я гадаю, що співвідношення складається на користь прем’єра, приблизно 60 на 40». Його земляк Ігор Чумак говорить: «Звернення Президента, який учора збирав сільських голів, запізніле. На жаль, ситуація складається не на його користь. Усе треба робити своєчасно. Прем’єр, як би ми не дивилися на ситуацію у країні з політичної точки зору, робить свою справу. Я вважаю, що більшість голів її підтримуватиме». Сільський голова, який не вважав за потрібне представитися, у диктофон сказав «Дню», що перемагає прем’єр, оскільки вона «дбає про інтереси держави й думає про економіку». Але при вимкненому диктофоні говорив дещо інакше: про те, що Тимошенко дуже багато «гребе» під себе й дуже сильно кланяється Росії. Ющенко, зі своїм українством, був би, на його думку, потрібніший країні, та розгубив увесь свій авторитет. «Сьогодні ближче до сільських голів стоїть прем’єр, — сказав «Дню» маяковський сільський голова (Луцький район Волинської області) Ігор Ярмольський. — Узяти хоч би цю акцію. Я вже багато років працюю сільським головою, але за всі роки незалежності це перша така зустріч, коли прем’єр повернувся обличчям до проблем села».
Все так. Але не обійтися й без ложки дьогтю. Йдеться про ще одне питання, що постійно вертілося на язику в журналіста, проте, звісна річ, лишилося без відповіді. Скільки непередбачених бюджетом державних коштів пішло на організацію та проведення з’їзду й наради? І чи не було при цьому випадково яких-небудь відкатів, скажімо, з боку організаторів грандіозного «сухого» обіду на понад 6000 персон?
