Народження нової коаліції вчора так і не сталося, проте чутки про її створення знаходять усе нові підтвердження. Якщо в понеділок лідер БЮТ Іван Кириленко заперечував навіть факт проведення переговорів, то вчора з парламентської трибуни почав усіх зазивати «будувати велике майбутнє». Регіонали також заявляють про готовність рятувати країну спільними зусиллями. І, схоже, вже нікого не бентежить, що сам «Лідер» разів п’ять публічно заявляв, що президентські вибори повинні бути всенародними.
— Віктор Федорович тоді, вочевидь, не все добре обміркував і зважив, — зазначив у розмові з «Днем» регіонал Василь Грицак. — Єдиний вихід сьогодні заспокоїти країну — це обрати президента в парламенті й зробити, зрештою, Україну парламентською республікою. Адже живе сьогодні Німеччина? Живе.
— Але за парламентської республіки президент має мінімальні повноваження. Головна людина в країні — прем’єр. Чи погодиться Януквович бути «англійською королевою»?
— Це повинна вирішити партія. Але не один лише Янукович іде у владу! Йдуть люди, які сьогодні перебувають у керівництві партії, вони формуватимуть склад Кабінету Міністрів.
— Чи є у фракції противники коаліції з БЮТ?
— Таких осіб 10, максимум — 15. Це Льовочкін, Бойко, Богословська... Але, гадаю, боягуз Льовочкін злякається і дві руки тягнутиме у фракції за коаліцію, — запевнив депутат
Проте однозначної інформації щодо нової коаліції немає. Учора кулуари Ради були незвично пустими. Політики намагалися уникнути прямих запитань. Проте в ЗМІ вже просочилась інформація, як називатиметься нове політичне утворення, — це буде коаліція «Соборності та Відродження».
Чи може що-небудь завадити планам БЮТ та Партії регіонів? Лідер групи «За Україну!» В’ячеслав Кириленко погрожував вивести людей на вулицю. Віктор Ющенко вкотре заявляє, що не допустить перерозподілу влади в країні на двох. Але, мабуть, гучні заяви навряд чи допоможуть у цій ситуації. Єдине, що їм може завадити, — це час і безліч різноманітних юридичних нюансів, що можуть значно ускладнити конституційний процес.
Максимум до кінця нинішньої сесії (10 липня) депутати повинні представити проект змін, провести його через комітет правової політики, проголосувати 226-ма голосами і відправити до Конституційного Суду. Дочекатися висновку КС. До речі, дуже цікаво подивитися, як КС відреагує на обмеження прав громадян (вибори президента в парламенті) або на пролонгацію повноважень нинішнього скликання. Якщо будуть внесені хоч найменші корекції, документ потрібно знову надсилати до КС і чекати висновку. Більше того, в липні-серпні судді йдуть у відпустку. Так завжди було і, напевно, буде й цього разу. Остаточно затвердити ці зміни, згідно із законом, можна лише на наступній сесії, що розпочнеться на початку вересня.
І ще один важливий нюанс: усі ці дії належить виконати до початку виборчої кампанії. Напевно, тому БЮТ і ПР тягнуть зараз із датою виборів.
— У мене великі сумніви, що все відбувається так, як всі кажуть, — вважає депутат Руслан Князевич (фракція НУ-НС). — Якби в Тимошенко та Януковича все було б гладко, чітко й зрозуміло, вони б не тягнули. Їм потрібно просто галопувати. Тож, напевно, не все складається, якби складалося, вони б поспішали, бо часу в них немає.
— Виходить, «deadline» у них у п’ятницю?
— Дивлячись, про що вони домовляються. Якщо про коаліцію — це одна розмова, якщо про конституційні зміни — це інша розмова. Хоч, якщо вони гадають, що при чинній коаліції зможуть вносити зміни, а наша фракція на це закриє очі, то вони дуже сильно помиляються.
— Як ви вважаєте, чому БЮТ та ПР усе-таки на це зважилися? Невже злякалися Яценюка?
— Я насправді вважаю, що чинник Яценюка був, якщо не визначальним, то цілком вагомим. Але він не єдиний у цій ситуації. Це і криза, і ситуація в економіці, потрібно перерозподілити політичну відповідальність на всіх. З іншого боку, в бізнесменів із Партії регіонів кожного дня тануть капітали. Їм потрібно їх хоч якось стабілізувати. А зараз на вибори президента ні в кого немає зайвих, легких грошей. Я вважаю, що вплинули всі ці чинники. Хоч усе-таки левова частка — це Яценюк.
Нагадаємо, що згідно з останніми опитуваннями, 80% респондентів хотіли б обирати президента особисто, але, схоже, наших «мегалідерів» думка громадян уже не хвилює...
КОМЕНТАР
Володимир ФЕСЕНКО, політолог, директор Центру політичних досліджень «Пента»:
— Сьогодні немає офіційного проекту угоди щодо коаліції, йдеться лише про витік інформації, тому ми говоримо про віртуальні речі. З іншого боку, судячи з тональності різних заяв, які лунають зараз із вуст представників ПР і БЮТ, імовірність досягнення політичного компромісу між цими політичних силами доволі висока. Сам проект конституційних змін, напевно, до кінця ще не готовий, тому можливе рішення створення подібного союзу ми можемо побачити щонайбільше наприкінці тижня, що малоймовірно, а можливо, й у середині червня.
Чому дві конкуруючі політичні сили раптом вирішили домовитися? По-перше, виклики економічної кризи, на яку представники великого бізнесу в обох політичних силах змушені реагувати. Президентські вибори президентськими виборами, а збереження власного бізнесу та перспективи вітчизняної економіки для них набагато важливіші. Й тут позиція великого капіталу в Партії регіонів якраз і підштовхує до такого компромісу. По-друге, в обох політичних силах побоюються ризиків, пов’язаних із президентськими виборами, і справа не тільки в ризику програшу, а й у ризику повторення серйозної політичної кризи за результатами президентської кампанії. Мало того, нашарування криз політичної та економічної їх також дуже насторожує. Я вже не кажу про брак коштів на виборчу кампанію. Схоже, що в обох політичних силах не дуже схильні витрачати на вибори.
По-третє, потрібно враховувати об’єктивну потребу внесення змін до Конституції. Це розуміють як у БЮТ, так і в ПР. Є проблема в об’єктивній необхідності для країни вирішити конституційну проблему й сумістити це з потребами ПР і БЮТ. Якщо бютівцям і регіоналам удасться знайти компроміс в узгодженні своїх інтересів, то їхній союз може стати реальністю. Інше питання — чи надовго? Тут є певні сумніви. Історичний досвід свідчить, що конструкція дуумвіратів і тріумвіратів не дуже стійка. У будь-якому випадку залишаться конфлікти інтересів між представниками бізнес-угруповань і політиками двох політичних сил. І питання полягатиме лише в тому, коли ці конфлікти вийдуть назовні.
Щодо про створення широкої коаліції, слід уникати крайнощів. Як конституційні зміни, так і стійка парламентська коаліція могли б бути благом для країни і можуть стати таким благом. Німеччина є прикладом цього. Але ми маємо іншу проблему. Пов’язані з подібними діями ризики можуть викликати серйозне напруження в суспільстві, я б навіть сказав — критичну реакцію. Я маю на увазі обрання президента у парламенті, перенесення парламентських виборів на 2014 рік тощо.
Я б не квапився з корінними оцінками внутрішньої та зовнішньої політики, бо спершу варто подивитися, чи буде стійкою сама ця конструкція. Раптом восени почнеться чергова хвиля кризи — і що тоді? Чи вдасться провести конституційні зміни? Збережеться коаліція чи ні? А раптом під час кризи одна з частин коаліції запропонує рішення, яке не влаштує іншу її частину, що тоді? Тому я б не поспішав із прогнозами. На коротку перспективу можна прогнозувати тільки одне — це буде спроба створити більш-менш стабільну політичну систему з розподілом владних ресурсів між двома політичними силами. Чи вдасться це зробити, покаже час.
У зовнішній політиці, скоріш за все, обидві сторони намагатимуться проводити помірно збалансований політичний курс. Рухатися до Європи, але неквапно, з Росією — зберігати і розвивати дружні відносини. Навряд чи стоятиме питання про форсований вступ до НАТО, тим паче, якщо сфера зовнішньої політики буде під Януковичем. Відкритої проросійської політики також не буде, тому, найімовірніше, буде певний модернізований варіант багатовекторної зовнішньої політики.
Я зі стриманим оптимізмом ставлюся до інформації про можливе дострокове припинення повноважень Президента або парламенту. Президент може спробувати піти у відставку, тим самим спровокувавши дострокові президентські вибори. Але такі дії не зможуть зламати спільні дії ПР і БЮТ щодо внесення змін до Конституції. Крім того, подібні дії Президента можна парирувати позачерговою сесією Верховної Ради. Себто якщо конституційні зміни будуть узгоджені найближчим часом, і Конституційний Суд за місяць-півтора дасть свій вердикт, то десь наприкінці серпня парламент зможе провести позачергову сесію і затвердити Конституцію. Тим більше, порядок президентських виборів може бути змінений під час самої президентської кампанії. Також Президент може ініціювати референдум про порядок проведення виборів глави держави, що також можливо, або розпустити парламент, хоча сам він не зможе реалізувати цей сценарій.
Таким чином, політична ситуація у країні загостриться. У кого виявиться більше сил і можливостей провести свій сценарій — той і виграє. Тут, звісна річ, сил більше у ПР і БЮТ.
