В Україні діє кілька пунктів тимчасового утримання незаконних мігрантів, але найбільший із них 2002 року створено у Павшині, що на Закарпатті. З вчорашнього дня він може прийняти 320 чоловік. Для прикордонників розширення можливостей гуртожитку є подія, оскільки подібних пунктів в Україні дуже не вистачає. Зрештою, в тому ж Павшині ще кілька тому років влаштувати мігранта-порушника в пункт тимчасового утримання нерідко було проблемою: у ньому, тоді ще розрахованому на півтори сотні чоловік, могло набиватися іноземців у кілька разів більше. За інформацією Державної прикордонної служби, кількість мігрантів, які мають намір незаконно перетнути наші кордони, залишається стабільною — в межах 7-8 тисяч осіб. Як правило, вони їдуть із країн Південно-Східної Азії. Україну вони використовують як транзитну територію, оскільки насправді їхня мета — Європа. Детальніше про особливості роботи з порушниками прикордонного закону розповідає офіцер відділу з питань ЗМІ та зв'язків з громадськістю Державної прикордонної служби України Андрій ДЕМЧЕНКО.
— Яке значення має для прикордонників розширення можливостей гуртожитку для мігрантів?
— Подібні заклади для утримування порушників законодавства України з прикордонних питань є по всьому кордону, але в Павшині — найбільший. З початку року через це містечко «перейшло» 1090 осіб. Ці люди або намагалися перетнути кордон, або їх затримали після перетину. До рішення, яке будуть прийматися щодо їхньої подальшої долі — судового вироку, видворення чи надання статусу біженців — їх будуть утримувати саме там. До останнього часу в пункті утримання мігрантів у Павшині могли жити 250 осіб, але нерідко виникала необхідність прийняти більшу кількість порушників українського кордону. Тож тепер розширили кількість місць до 320 осіб. Нині ж там знаходиться 280 іноземців- порушників. Вони переважно з Індії, Пакистану, В'єтнаму, Афганістану та Бангладеш.
— Яким чином вони потрапляють в Україну?
— Якщо взяти ланцюжок перетину наших кордонів, то скажімо, іноземці з того ж В'єтнаму спочатку намагаються потрапити в Україну легально: вони ніби-то їдуть до нас на навчання, лікування, до близьких чи знайомих у гості — знаходять найрізноманітніші приводи. Далі добираються до Закарпаття і вже там намагаються перетнути кордон, щоб потрапити в Європу. Тобто, Закарпаття — це центр, у який стікаються всі нелегальні мігранти для того, щоб потім отримати «європейське щастя».
— В яких вони перебувають умовах і скільки часу?
— Два—три рази на тиждень до затриманих приїжджають працівники Державного комітету у справах національностей та міграцій з Ужгорода. Щоб ідентифікувати особу кожного мігранта, прикордонники ведуть листування з посольствами країн їхнього походження. Дипломати надсилають запит на батьківщину, і іноді відповідей доводиться чекати довго. За бажанням затриманих, вони отримують від них заяви про надання статусу біженця. Коли ж іноземець подає прохання до суду визнати його біженцем, починає спрацьовувати така система: скажімо, якщо йому надають цей статус, то він може вільно пересуватися в межах Мукачева. Спілкуванню із затриманими нерідко заважає мовний бар'єр, а також фінансовий — для оплати послуг перекладача... Якщо порушники кордону не просять статусу біженця, відбувається процедура видворення: їх садять на літак і відправляють до їхньої країни. В середньому процедура вирішення питання подальшої долі мігранта триває близько трьох місяців.
— Яка основна мета порушників кордону в Україні?
— Вони хочуть працевлаштуватися, хочуть кращого життя в Європі. В переважній більшості — близько 75% — мігранти використовують Україну як транзитну територію. Вони їдуть невеликими групами: по 2—3 чоловіка під якимось легальним приводом. Якщо вони, приміром, їдуть через російську ділянку кордону (велика частина мігрантів потрапляє до нас саме звідти) із необхідними документами на руках — для навчання, в гості тощо — ми не маємо права їх затримувати. Потрапивши в Україну, вони намагаються незаконно перетнути кордон на Закарпатті. Як правило, їхні маршрути лежать у Польщу, Словаччину та Угорщину. У більшості — це молоді чоловіки. Тенденція ж до незаконного перетину кордону України — стабільна. В порівнянні з минулими роками дещо навіть трохи зменшується.
