Українські телеглядачі, які зрештою не дуже страждають від браку політиків в ефірі, позавчора увечері стали свідками нетривіального інтерв'ю — з Президентом. Тим більш очікуваного, що відбулося воно вперше після пам'ятного виступу Віктора Ющенка із заявою про відставку уряду Юлії Тимошенко.
Проте інтерв'ю з Президентом виявилося незвично і несподівано коротким. Як стало відомо на наступний день після ефіру, ми побачили змонтований варіант розмови Ющенка з журналістами. Причому «в корзину» пішла майже година запису. Запахло скандалом. Шеф-редактор «п'ятого» Роман Скрипін повідомив, що розмова журналістів з В.Ющенком тривала 1 годину 40 хвилин, тоді як в ефірі було показано лише 35 хвилин бесіди. Касету із записом інтерв'ю Президента було передано телеканалам з Першого національного, а представників «5 каналу» під час монтажу не було, заявив Р. Скрипін. Зараз канал намагається отримати повний запис інтерв'ю.
Раніше прес-секретар Президента Ірина Геращенко стверджувала, що повна версія інтерв'ю відрізнятиметься від того, що побачать глядачі в ефірі, хвилин на 15. «День» зв'язався по телефону з віце-президентом НТКУ Андрієм Шевченком, щоб з'ясувати, хто, навіщо і яким чином «порізав» важливе інтерв'ю. А. Шевченко розповів, що інтерв'ю тривало близько 100 хвилин з урахуванням технічних пауз. «Ми з самого початку знали, що телеверсія буде скорочена, оскільки для ефіру всі чотири канали зарезервували до 60 хвилин часу, — каже Андрій. — За домовленістю у монтажі могли взяти участь усі учасники розмови. І всі, хто хотів, зробив це. З чотирьох учасників інтерв'ю монтажем займалися я і Лариса Губіна (Інтер). Долучилася також шеф-редактор ТСН Олена Несміян. Олесь Терещенко («1+1») та Євген Глібовицький («5 канал») не змогли бути присутніми. Скорочення відбувалося в інтересах глядача і за принципами, якими користуються журналісти, — вибиралося найцікавіше. Я думаю, що той продукт, який вийшов, дав країні достатнє уявлення про те, чим зараз живе Президент і куди він веде країну. Можу ручатися, що всі значимі цікаві речі, які говорив Президент, країна почула».
Підстав довіряти віце-президенту НТКУ нібито немає. Щоправда, впадає у вічі дивний збіг: майже кремлівська медіа- технологія спілкування з постмайданною Україною була застосована після того, як пан Рибачук їздив до Москви вивчати досвід роботи адміністрації Президента Путіна. Якщо від повної версії розмови маємо справді найважливіше, то залишилося з'ясувати, що саме. З питанням: які сигнали послав Президент політикам і суспільству цього разу? — «День» звернувся до експертів.
КОМЕНТАРI
Василь СТОЯКІН, директор Центру політичного маркетингу:
— Єдине, що було новиною в інтерв'ю Президента (або, точніше, в тому маленькому уривку з інтерв'ю, який показали по телебаченню), — це те, що Віктор Андрійович уперше досить різко висловився на адресу Юлії Тимошенко. Раніше він дозволяв собі висловлювати невдоволення її діями, але прямих «наїздів» із обіцянками не вміститися на одному Майдані з цією людиною в нього не було. Тобто, очевидно, що конфлікт між цими політиками поступово переходить у фазу міжособистісного протистояння. І це погано для них обох.
Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог:
— Основний сигнал у цьому інтерв'ю дуже чіткий, хоч і не вимовлений. Сигнал такий: «Я — Президент, я залишаюся Президентом, і я — найсильніший політик в Україні. І все, що далі відбуватиметься, багато в чому буде пов'язане з моєю політичною волею». Інший сигнал я би передав так: «Не розраховуйте, що хвороба підкосить мене. Я працюватиму». Третій: «Не думайте, що політреформа повністю перетворить Україну на слаборозвинену країну з непередбачуваним парламентом». Це випливає з його фрази про те, що політреформа, звісно, відбудеться, але треба працювати над її удосконаленням.
Володимир ПОЛОХАЛО, шеф-редактор журналу «Політична думка»:
— У цьому інтерв’ю Ющенко постає вже як постмодерніст. Знаковим було те, що він зовсім не переймається втратою свого рейтингу, свого колишнього іміджу. Це означає, що традиційні оцінки політичного актора, які пов’язані з його спроможністю виражати суспільний інтерес, потреби нації, для нього вже втратили актуальність. У нього залишається готовність демонструвати ці якості, але вже не керуватися ними. Вони вже тільки для зовнішнього користування, для публіки. А сам Ющенко вже опинився всередині класу політичних професіоналів, на тій «кухні», де здійснюється влада. І в обмін на право знаходитися на цій «кухні», бути впливовим для вузької касти політиків він готовий проміняти свій імідж революціонера, лідера Майдану й навіть свої передвиборні обіцянки. Для нього сьогодні більш важливо отримувати повноваження і підтримку не стільки від виборців, а скільки від тих, хто причетний до цього вузького кола професіоналів. Тому ті сигнали, які прозвучали в інтерв’ю Ющенка, — це сигнали не для загалу, не для громадян, а для цієї вузької касти. І якщо говорити про соціальні замовлення громадянського суспільства та рішення, які мають продукуватися у відповідь на ці замовлення, то громадяни, скоріш за все, мало що могли збагнути з цього інтерв’ю. Вони не отримали від Президента прямих і чітких сигналів. Водночас у «чорному ящику» залишаються двозначності, недомовки, нечіткості, якась еклектичність. Сам Ющенко залишається значною мірою в цьому «чорному ящику» політики. Там же — багато інших питань без відповіді: які насправді були домовленості з Януковичем й Ахметовим; чи не буде все-таки подання в Конституційний Суд щодо політичної реформи; буде чи не буде Ющенко першим номером у списку НСНУ; чи є відставка його оточення вимушеною чи це нова парадигма і філософія діяльності Ющенка?.. Глядачі, якi хотіли почути якісь чіткі відповіді, побачили натомість «римейк» Горбачова періоду перебудови. Ющенко мав можливість запропонувати суспільству нові політичні проекти, нові ідеї, постати «новим Президентом у новій політичній реальності». Але ця розмова показала, що політична реальність стала іншою, а Ющенко залишився неадекватним цій новій реальності. Він робить ставку на разовий виграш (призначення Єханурова прем’єр-міністром, домовленість із «донецькими») й водночас сподівається, що разовий програш його опонентів буде постійним програшем. Але так в політиці не буває.
Володимир ФІЛЕНКО, народний депутат України:
— До порад, які йому останнім часом дають експерти, оприлюднюючи їх через ЗМІ, Віктор Андрійович так і не прислухався. Порадувало те, що він вкотре повторив свою обіцянку про забезпечення чесних виборів. Мені видалося, що Президент не виключає повернення до формату великої помаранчевої команди, однак уже інша теза серйозно насторожила, поставивши під сумнів попередню. Ющенко сказав, що вже найближчим часом ми зможемо дізнатися чимало нового й принципово цікавого. Слід думати, такого, що може вплинути на передвиборні розклади, можливо, йдеться про новий виток війни компроматів.
Шкода, що обіцяючи вийти в річницю революції на Майдан, Ющенко не конкретизував, до чого там закликатиме й про що говоритиме. Думаю, сьогодні це зрозуміло далеко не всім.
