Хто сьогодні знає відповідь на питання «Камо грядеши, Україно?» Мабуть, хтось знає. Принаймні, дуже хочеться у це вірити. Але перш, ніж почати пошуки таких мудреців, звузимо коло пошуків, визначивши тих, хто цього напевне не знає.
Точно можу сказати, що не знають, куди йде Україна, українські політики. Безперечно, у кожного політика є своє «бачення» майбутнього України. Проте таке «бачення» часто не йде далі загальних уявлень про демократію, органічно переплетених із особистими інтересами кожного конкретного суб'єкта такого «бачення».
ПАРТІЯ РЕГІОНІВ
Ось, наприклад, на початку місяця прес-служба Партії регіонів поширила слова члена Партії регіонів Михайла Чечетова:
«Ми (Партія регіонів) готові працювати в коаліції з тими, хто поділяє наше бачення розвитку держави, хто поділяє наші програмні принципи — хто готовий працювати на Україну, хто готовий працювати на український народ».
Тепер погляньмо на програму цієї партії, якій на останніх виборах віддали свої голоси вісім мільйонів українців. Крім обіцянок, там можна знайти положення, які несуть в собі бодай зародки механізмів майбутнього розвитку та реформування країни. Ось їхній вичерпний список:
— перехід до професійної армії забезпечить її технічну оснащеність та високу боєздатність;
— збереження і примноження промислового і науково- технічного потенціалу країни, що надасть можливість поступового переходу до економіки знань. Разом із тим нагальною потребою є широке впровадження наукоємних та енергозберігаючих технологій, використання альтернативних джерел енергії. (Дивовижно, що в якості сполучника в останньому реченні використані слова «разом із тим», оскільки економіка знань є нічим іншим, ніж застосування найновіших технологій — здобутків людського знання.)
— за збереження позаблокового статусу України.
Обіцянки підвищити пенсії, стипендії чи субсидії, очевидно, не можна вважати частиною стратегії розвитку країни, доки не буде обґрунтовано їхню позитивну роль у цьому самому розвитку країни та не буде доведено, що вони реально можуть бути втілені в життя і навіщо, власне, партія планує втілити їх у життя.
Отже, своє «бачення» чільні члени Партії регіонів будують на цих трьох стовпах: професійна армія, економіка знань та позаблоковий статус України. Яким чином Партія регіонів пропонує підвищувати рівень економічного розвитку України? Які механізми будуть застосовані для виконання їхніх соціальних зобов'язань підвищити пенсії, стипендії? І просто — як вони зроблять життя українців кращим?
БЮТ
Блок Юлії Тимошенко прийшов другим на дистанції «Позачергові вибори 2007», тому продовжимо наш пошук «бачень» саме в цьому політичному таборі. Один із лідерів БЮТ Микола Томенко на зустрічі у Центрі політичного прогнозування «Високого Замку» у серпні ц. р. сказав наступне:
Тепер щодо головної теми нашого обговорення. БЮТ розробляв свою програму так, щоб це не були плани на один рік, а бачення хоча б на п'ять наступних років. В основу своєї діяльності ми поставили не ВВП, не показники промислового росту, а якість життя людини. Стосовно незаперечних постулатів, то у нашій програмі це національні історичні цінності, українська мова як єдина державна, соборність і єдність країни.
Ось які ключові програмні положення зміг відтворити по пам'яті один із лідерів БЮТ.
Програма БЮТ написана безумовно більш натхненно, ніж Партії регіонів, та чи знаходимо концепцію, на основі якої БЮТ розбудовуватиме Україну? Читаємо, що ні ліберальні концепції, ні ліві погляди не задовольнили БЮТ, блок пропонує для України третій шлях — «український шлях до справедливості і добробуту громадян».
Але «шлях» цей складається з класичних «провести політичну реформу та внести зміни до Конституції, які встановлять чіткий розподіл гілок влади, збалансують їх права та обов'язки», «провести адміністративну реформу, законодавчо впровадити ефективну систему антикорупційного контролю», «домогтися максимального скорочення тіньового сектору економіки шляхом легалізації національного капіталу», «розробити й реалізувати державну програму подолання бідності й зубожіння населення» (виділено жирним в оригінальній програмі), «проведення дієвої політики міжнародної інтеграції в європейські й світові структури, рівноправного співробітництва як на глобальному, так і регіональному рівнях» і багатьох інших.
Ці положення є не лише популярними, але їх втілення в життя є ще й дуже бажаним та корисним для держави. Але за яких умов їх втілення може, по-перше, відбутися як таке, а по-друге, бути відносно сталим? За умов цілісного розвитку держави. Саме коли ці показники суспільного благополуччя є вторинними відносно розвитку держави, тобто є НАСЛІДКОМ проведення певної позитивної для держави всеохопної реформи. Реформи, яка є втіленням певної цілісної концепції розвитку, а не сукупності насмиканих, з різних джерел корисних положень.
Наприклад, чому БЮТ вважає, що існуюча політична система потребує зміни (див. вищенаведені уривки з програми БЮТ)? Хіба не політики чинять опір злагодженій роботі різних органів влади? Хіба не політики шукають у Конституції лази для своєї позиції? Хіба не політики порушують закони? Хіба не політики згодні дати можливість політичній системі працювати лише у разі задоволення особистих інтересів?
І ця виділена жирним фраза про необхідність «розробити й реалізувати держпрограму подолання бідності». Розробити? Тобто блок наразі ще не має такої програми й уже хоче отримати владу в свої руки, а «розбиратися будемо по ходу». Не кажучи вже про те, що така програма — це, власне, не маленька частина концепції майбутнього розвитку України: подолання бідності мала б забезпечити реалізація самої концепції розвитку.
НУ-НС
У передвиборчій програмі НУ-НС, яку підтримали трохи більше трьох мільйонів українських громадян, оптимізм вселяє обіцянка «створити підзвітну громадянам правову державу», але не більше — системного підходу до розвитку української держави не бачимо і в цього політичного об'єднання. Декларація необхідності розвитку демократії та забезпечення дотримання прав людини вже втратила своє змістовне навантаження через надмірну частоту використання. Одразу по прийнятті програми Бі-Бі-Сі оголосило, що «Юрій Луценко, В'ячеслав Кириленко, Арсеній Яценюк, Анатолій Гриценко та Микола Катеринчук назвали цю програму «чітким та вивіреним» планом дій блоку».
Якщо достатніми характеристиками чіткого та вивіреного плану дій у нашому суспільстві вважаються придумані за кавою цифри майбутніх розмірів соціального забезпечення для певних верств населення, тоді чому ми очікуємо від політиків покращення нашого життя вже сьогодні?..
КПУ
Адам Мартинюк, представник Комуністичної партії України (дещо більше мільйона голосів на останніх виборах), наприкінці вересня в інтерв'ю газеті «Подільські Вісті» на питання про його «бачення виходу України з нинішньої суспільно- економічної кризи» відповів:
— Потужна «червоно-синя» коаліція, якщо вона буде створена, за підтримки патріотично налаштованих позапарламентських політичних і громадських сил здатна, на мій погляд, не тільки забезпечити поступальний соціально-економічний розвиток України, підвищення життєвого рівня громадян, але й зупинити нашестя середньовічної реакції, прихід диктатури, що готують нам Президент і близькі до нього політичні сили.
Незважаючи на таке туманне бачення пана Мартинюка, програма Комуністичної партії України на предмет концепції виявилась не такою безнадійною — вони пропагують певну нову форму радянського соціалізму. Коротше, «Компартія пропонує суспільству конкретну програму кардинального реформування всієї системи суспільних відносин у інтересах трудящих з урахуванням реальної ситуації, що склалася».
Програма блоку Литвина, за який проголосував майже мільйон українців, є просто списком практичних завдань. На зразок тих, що ми записуємо іноді, щоб не забути зробити, — у них слабо проглядається спільна мета, до досягнення якої вони ведуть, і навряд чи хтось очікуватиме див, що результували б iз виконання таких повсякденних завдань. Та й сам Литвин 4 жовтня, спілкуючись із журналістами, заявив: «Ми живемо вже у відкритому суспільстві, і нехай кожний (депутат) за себе голосує», відкидаючи таким чином необхідність наявності спільної концепції розвитку держави взагалі.
«МІЖ ПРОГРАШНИМИ ПОЛОЖЕННЯМИ Й ПРАКТИЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПАРТІЙ НЕ ІСНУЄ БЕЗУМОВНОГО ЗВ'ЯЗКУ»
І справа не в наведених вище конкретних прикладах туманності поглядів лідерів українських політичних сил, справа у системності цього явища.
На завершення огляду «бачень» цікаво зацитувати дослідження Українського незалежного центру політичних досліджень «Економічні умови розвитку держави у баченні політичних сил — суб'єктів парламентських виборів 2007 року»: «Наш аналіз засвідчує, що, по-перше, між програмними положеннями й практичною діяльністю партій не існує безумовного зв'язку».
Не варто ганятися за привидами — політики! оберіть одну з випробуваних філософських концепцій європейського розвитку, вивчіть її досконально і — хай довго, хай важко — але давайте втілимо її таки в життя, до останнього постулату, до останньої крапки. Таким чином ми принаймні зрушимо з мертвої точки.
Політики повинні мати певну концепцію, яка охопила б усі сфери життя, не список їхнiх поглядів та необхідних до виконання завдань — якщо виникне позаштатна ситуація, на базі чого політики прийматимуть рішення? На базі еклектичного списку своїх передвиборчих обіцянок?..
Яким чином партія, яка є при владі, вирішуватиме питання порядку денного? Якщо ці питання вийдуть за межі їхньої вузької передвиборчої програми, якщо вирішення цих питань потребуватиме певного ідеологічного підґрунтя, певного концептуального філософського обґрунтування, у якому напрямі партія поведе державу?
Рішення, які приймаються виключно під тиском обставин, закони, які мають на меті полегшення діяльності чийогось бізнесу, заяви, зроблені для підвищення власного рейтингу, політичні дії, здійснені для здобуття посади, для викурювання опонента, — цього неможливо уникнути у бюрократичному державному апараті в принципі, але коли це стає основою функціонування цього апарату, коли лише це і є метою його діяльності врешті-решт, тоді держава й сама ризикує піти на дно. Піти на дно, як той Діккенсівський корабель Міністерства Тяганини, обліплений незліченними Поліпами, чия мета в житті робити все можливе для того, щоб нічого не робити.
Суть політичної програми партії полягає в наданні ідеологічно-філософського підґрунтя для діяльності партії. Програма, в першу чергу, описує причину організації її членів у діяльний колектив, який прагне якоїсь спільної визначеної мети. Партія — це група однодумців, то на якій базі це їхнє «однодумство» базується?Влада їде по «зустрічній смузі» з перевищеною швидкістю, але ми пробачимо їй перевищену швидкість, якщо хоча б смугу вона обере сумісну з життям.
