Щоденник

18 квітня

У баби Катерини, можна сказати, все позаду: і молодість, і діти, й кохання, й робота. Хоча ні, про роботу так не скажеш — вона, незважаючи на свій пенсійний вік, завжди у справах, у поспіху.

Побачивши її, зупиняюся, щоб запитати, що вона шепче на ходу і заодно хреститься:

— Здрастуйте, бабо Катю. Куди так поспішаєте?

— Доброздоров’я. До магазину. По хліб.

— А що то Ви собі на ходу читаєте?

Уже віддаляючись від мене, бабця каже:

— Такі часи настали, дочко, що немає коли й Богу помолитися...