ЩОДЕННИК

15 березня

Я хочу піднятися в небо. Високо-високо. Хочу поглянути згори на світ, який називаємо білим. Он, глянь, плаче хвора дитина, мати, втішаючи дитя, втирає крадькома сльозу — немає на світі ліків, аби врятувати маленьке серце. Я б послала туди всіх ангелів і висохли б сльози, і заграла б посмішка. А он, подивися, сумує закохане серце — хтось їй сказав, що він уже любить іншу. Ангели б з’єднали тих двох навіки. А он, поглянь, страждає старенька — діти в чужому краї, а їй немає кому внести води. Ангели-виконавці послали б телеграми із проханням приїхати та й залишитися з матір’ю. І так би невдовзі й сталося.

...Бачиш, високо в небі кружляє птах-мироділ — він допомагає тим, у кого фарби життя на білому світі стають сіро-чорними.