ЩОДЕННИК

8 червня

Сьогодні забаглося побачити народження нового дня. Схопилася до схід сонця, побігла йому назустріч. З-за обрію спочатку вперлися в небо кілька тоненьких промінчиків-рук. Потім ті ж промінчики, чіпляючись за стовбури дерев, тихенько підсадили всю червоно-бундючну діжу понад ліс. Посидівши трішки над горизонтом, сонце, мабуть вмившись росою, стало веселішим, лагіднішим. Зрештою, зовсім освоївшись, почало підбиватися вище.

Поглядала на нього час від часу — мене цікавило, де ж поділися ті промінчики. Чим тримається сонце за небо?

...Увечері, опираючись на помічників-промінчиків, сонце лягало спати. Воно, виявляється, теж стомлюється...