ЩОДЕННИК

10 березня

З часу останніх відвідин рідного села минуло днів вісім. Автобус, розчиняючись у круговерті завірюхи, пригойдуючи, навертав до роздумів...

Подорож додому — безкінечний ланцюг думок. Донька, глянувши на вкритий суцільною сніговою ковдрою шлях, що веде до цвинтаря, миттєво розриває того ланцюжка: «Поглянь, за цей тиждень у селі ніхто не помер. Слава Господу». Добре, доню, що спостерігаєш, думаєш, радієш за тих, кого, можливо, ніколи не бачила, — з цього починається любов до Батьківщини.