12 лютого
Ой, Господоньку, ой, Божечку! Що ж це діється на білому світі? Я ще, правда, своїми вухами офіційного повідомлення не чула та якось не зовсім вірю тому, що кажуть люди... Не хочеться вірити, бо хіба ж можна уявити Україну без Берегині української пісні, жінки, яка всією своєю зовнішністю й гордою поставою символізує Україну?
Понад три десятиліття з її чистого сильного голосу злітали над землею лелеченьки й зозулі, тьохкали соловейки та щебетали ластівочки, трепетали крилами чаєчки й журавлі. Вона чи не перша не стала соромитись у своїй щирій пісні розказати, що вона із села, що воно — українське село — це колиска доброти й честі, цноти та злету. Вона вела за собою кожне українське серце до чистоти, до витоків і джерел правди, відчиняла двері та кликала йти у світ до зірок.
Немає села, немає хати в Україні, де б не звучало у свята заспіване нею:
Я козачка твоя, я дружина твоя...
Скільки бути Україні, стільки звучати й вашому голосу, Раїсо Панасівно, яким ви обезсмертили свою рідну землю й себе.
