ЩОДЕННИК

10 листопада

Днями в мене з’явилася нова сусідка. Пізнім вечором доходить до нашої сходової площадки на п’ятому поверсі та, вмощуючись на пожитках, залишається ночувати.

Мешканці, повертаючись додому, переступають через неї. Дехто мовчки, дехто вибачаючись за порушений спокій, а дехто — лаючи на чім світ стоїть владу, президента.

Я йду мовчки. Навіщо лаятись? Ми всі свого часу були в однакових умовах. Проте не зламалися від труднощів «перебудов- розбудов». А якщо хтось із нас і не витримав — не президент в тому винен. Навіть вилазячи зі шкури, він не врятував би слабких…