15 вересня
Дідові Миколі вже 80. Вік ще й не вельми давній, та ноги відмовляються ходити по землі, тому вимушений більшу частину свого теперішнього життя проводити сидячи або в кімнаті, або в дворі, споглядаючи за тим, як днями в дворі та городі невтомно працюють дочка із зятем. А його руки просять роботи, сумують за нею, бо ще донедавна кожнісіньке літо дід викошував по кілька десятків гектарів трави на сіно. В пам’яті кожної клітинки тіла постає радісна втома від цієї красивої роботи, яка несе не тільки задоволення від руху, від почуття замаху і сили в руках, а й заколисує свідомість п’янким ароматом щойно скошених трав.
Тому й ностальгує дід Микола всеньке літо за косою. А сусіди, знаючи про дідову нудьгу, несуть йому хто сапку — нагострити, хто пилку — зубці розвести, а хто й коcу — відклепати. Ото вже й відспіває коса в дідових руках! Ще тільки на світ благословиться, а він уже всідається у дворі, й по всій вулиці линуть мелодійні виплески ударів молотка по співучому металу коси.
Отож, може, й вам треба відклепати косу, то приносьте до діда Миколи...
