27 травня
Скільки пам’ятаю, він завжди зустрічає мене зі щирою радістю. Повертаючись із далеких доріг, бачу, який він щасливий від того, що врешті діждався. Просто привітаюся з ним: привіт. Потім загляну йому в очі — у них побачу непідкупну радість. Як завжди, пригощу чимось смачненьким, припасеним заздалегідь саме для нього. Він з вдячністю лизне мене за носа. Я буду мружитись і вдавано ображатися, йому від того стане ще веселіше.
Іноді, коли на душу налягає смуток-зажура, розповідаю йому всю свою біду. Він не відповість нічого. Знаю, моєї сповіді теж ніхто ніколи не дізнається від нього.
Дякую йому за нашу дружбу, за те, що ніколи не зрадив, не образив. Врешті, і я його теж. Адже ми справжні друзі. Я і мій маленький пес. В нього й ім’я таке — Дружок. Собаче, але таке потрібне людям.
