17 квітня
Мені пощастило бути присутньою на вечорі, присвяченому 109-й річниці вiд дня народження М.Т.Рильського. Взагалі, як кожна небайдужа до мистецтва людина, чекаю будь-якої нагоди для зустрічі з прекрасним.
Та, як часто буває, в бочці меду обов’язково з’явиться ложка дьогтю.
Впритул до самих вхідних дверей Будинку вчителя підходили тісно збиті кіоски з товарами — взуття, одяг, косметика — пройти зовсім неможливо. Ледве знайшли роздягальню, де, штовхаючи когось ліктями й одержуючи стусани від інших, насилу прилаштували одяг.
Зате зміст вечора приніс суцільне задоволення. Організаторам і ведучим вдалося створити в залі невимушене спілкування тих, хто виступав, з аудиторією. Щирими й схвильованими були виступ Д.Павличка, Н.Крюкової, П.Мовчана, І.Драча, Д.Білоуса.
Улюблені пісні Максима Тадейовича, арії з опер, лібрето яких звучить у перекладі, створеному Рильським, звучали у виконанні братів-бандуристів Морозів, А.Мокренка.
Особливо тепло сприймалося виконання української народної пісні студенткою-китаянкою Національної консерваторії. Молоде граціозне створіння старанно й чистенько вимовляло українські слова «серденько», «близенько». Впевнена, що не одній мені подумалось: «От би сюди «чародєєвих» із нашої Верховної Ради. Може б, соромно нарешті стало з державної трибуни «вещать великим»?
