25 червня
Коли мовиться про свідоме i підсвідоме, згадується епізод із сімейного життя. Коли діти були ще в дошкiльному віці, ми традиційно кожного літа відвідували з ними зоопарк. Як виповнилося два роки внуку, традицію вирішили відновити.
Зоопарк зустрів нас, як завжди, різноманіттям фауни, яка або мекала, сичала, гелготала, випрошуючи печиво, цукерки, або незворушно мовчала, байдужо проводжаючи очима відвідувачів, або займалась своїми «фаунівськими» справами.
Наше хлоп’я звичайно сиділо в бабусі на руках, звідкіля його ніхто нічим ніколи не міг виманити, навіть мама. Так ми дійшли до великої території, яка мала максимально наближений вигляд до природних умов, у яких мешкають леви.
Цар звірів, розімлівши на сонечку, мовчки дрімав на пагорбку. Далеко від нього блукала левиця та ще два леви. Через деякий час один із левів наблизився до місця, на якому лежав дрімаючий. Їхнє спілкування закінчилось з’ясуванням питання «Хто в домі хазяїн?» Піднявшись із землі, лев люто загарчав на того, що пiдiйшов, його ревіння розірвало на шматки тишу серпневого дня. Той, на кого сварився «цар», не відреагував ні рухом, ні звуком.
А дитина на вперше почуте у своєму житті ревіння звіра відреагувала миттєво, прожогом стрибнувши iз затишних обіймів бабусі на руки до дідуся, де, на її підсвідоме розумiння, вона надійніше буде схований від такої загрозливої небезпеки.
