3 вересня
Митник був дуже скромним, на відміну від своїх побратимів. Навіть дім собі побудував у передмісті Ужгорода маленький. Двоповерховий. Навіщо більший? Колись у дитинстві жив у п’ятиповерховому, і його дуже часто в під’їзді лупили хлопчаки. Він не хотів копіювати дитяче житло, аби ніщо не нагадувало про образливі побої. То й поставив таку хатку. Всього на тринадцять кімнат.
Дванадцять для нас, — часто говорив, нагладжуючи черевце, — а в тринадцятій теща живе, коли приїде.
Для вічного спасіння душі й свого маєтку пожертвував на дитячий будинок сто гривень, а за п’ятсот доларів установив на постриженому газоні декоративного камінного хреста з розіп’ятим Ісусом Христом, дуже схожим на самого митника.
Під’їхали на «Волзі» з його сусідом у момент установлення.
Митник залюблено дивився на хреста, як голодранець на зненацька пійманого зайця:
— Тепер нічого поганого в моєму домі не буде — лише удачі!
— Повної гарантії нема. — відказав його сусід. — Вся Україна вже в хрестах, а ні економіки, ні культури, ні пристойної опозиції.