5 грудня
Там, в душі, я завжди молода. Принаймні, так мені здається.
Мені завжди здається, що маю весь час тільки 18 років. Скільки ще тої молодої енергії, скільки ще того юного запалу, стільки й тої гарячковості, іноді навіть нерозважливості. Здається, що і в 40, і в 50, навіть в 60 буду отакою ж молодою. І воно, мабуть, дійсно так і буде, якщо, звичайно, ніхто не нагадуватиме, що вже пора бути серйознiшою, виваженішою.
Отак і живу — вічно в 18-ти роках. Правда, коли дивлюся на своїх дітей, розумію: вони вже такі дорослі, а, отже, я вже така стара. Враз находить смуток: як швидко минули ті кільканадцять років після 18 і не така я вже юна... Потім заспокоюю себе: нехай, адже моє продовження — діти — он які гарні, он які щасливі — і я їм потрібна хоч молода, хоч не дуже. Переймаюся їхнім життям і знову мені 18...
