Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК 17 березня

17 березня, 1999 - 00:00

Це в минулі часи сутичка контролера й безквиткового пасажира проходила за гробової (з відтінком осудження) мовчанки й відсторонених поглядів інших пасажирів. Але спробуй зараз когось зачепи в трамваї. Що тут почнеться! Які пристрасті розгоряться, які промови пролунають! Слабкий голос безквиткового й навіть репліки самого контролера просто потонуть у загальному хорі. Зате чудово буде чути інші голоси й цілі партії:

ГОЛОС НАРОДУ: Не плати йому штраф, бабцю! Тримайся, ми за тебе!

МЕНТАЛІТЕТНИЙ ГОЛОС: А ви помітили, що контролери — всі приїжджі? Понаїхати сюди, наш народ грабувати! Їдь собі, звідки приїхав, там штрафи й збирай!

ЧОЛОВІЧИЙ ГОЛОС: Дівчата, хапайте його за ширінку й геть із трамвая! (Загальне схвалення).

ГОЛОС ПЕНСІОНЕРКИ: Бабусю, не показуйте йому посвідчення, сховайте! Вихопить, забере — потім викуповуватимете! Ось у мене теж... (тощо).

ТВЕРЕЗИЙ ГОЛОС: Та він же п’яний! Він і зараз на пляшку збирає!

ГОЛОС ПРОФЕСІЙНОГО ПІКЕТНИКА (тужливо): Ви запустіть виробництво, відкрийте заводи та фабрики, виплатіть заборгованість із зарплати — ось тоді й штрафуйте!

І знову МЕНТАЛІТЕТНИЙ: Адже, головне, був би він наш, українець!..

Ну — був би наш! Звісно — був би наш! Уже нашому б дали, про що й мова! Нашому б штраф — із нашим задоволенням! Дали б, ще й спасибі сказали! Нашому б ми все пробачили — нехай п’яний, нехай без квитанції: український — значить, добрий! А цей, інородець, він, може, взагалі спеціально засланий, щоб народ розбурхувати, до безладу його підштовхувати!

А ось якби прийшов наш, український, контролер, та дізнався б, що народ до того зубожів, що на проїзд немає, він не штрафував би — він би сів поруч і заплакав. А потім пішов би прямо в парламент і всіх, хто там винен у бідах народних, вигнав би звідти, як безквиткових, — НАШ контролер! (А деяких би навіть і розстріляв.) А головне, він би їх із казенних машин у трамваї пересадив би — нехай-бо разом із народом поїздять, помучаться! Й штраф би з них брав у подвійному розмірі. Й тоді б багато що в нашій країні змінилося. А можливо, навіть і в усьому світі.

То де ж ти, наш контролере! Коли ж ти прийдеш!..

Тетяна БЄЛКІНА, «День»
Газета: