16 листопада
«Не побачиш вже жуків, полетіли оси, і метеликів нема, бо настала...» Так, осінь. Вірніше, вона вже закінчує свою карнавальну ходу.
На спустілих пляжах лише бродячі собаки та заядлі рибаки ловлять останнє сонячне тепло. Іноді промаячить на тлі поіржавілого вже листя яскраво-рожева пляма. Це «морж» після вранішнього моціону насичується киснем. У них сезон ще попереду, коли температура води дійде необхідної «кондиції». Проте у пернатих — качок, — що стали справжніми городянами, пляжний сезон саме у розпалі. Розуміючи, що боятися нема кого, вийшли на велику воду численні качині родини (мабуть, це також одна із прикмет київської осені). Зверху, з моста, вони здаються сірими листочками, що по-двоє або клином пливуть по воді. І немає для них, мабуть, нічого кращого, ніж зарослі, піщані колись, а нині мулисті береги.
...Осінь гасить карнавальні вогні, скидає на ходу святкове вбрання, щоб прийти до нас у гості «дождями шаркая», з вибіленою снігом головою.
