15 липня
Кажуть, що дітей приносить лелека. Ймовірно, хтось вигадав це тому, що лелеки — дуже дбайливі батьки. Я бачила, як лелечі мама й тато по черзі сиділи в гнізді, наглядаючи за малюками. Вони годували їх із дзьобів, вчили дбати про чистоту в домі, самостійно чистити пір’я.
Пташенята підросли і батькам у гнізді місця не залишилося. Четверо лелеченят заповнили собою увесь простір батьківського будиночка. І тут почалася підготовка до головного випробування — вильоту з гнізда. Ось уже кілька днів тато-лелека настирливо пояснював, що зрештою гніздо дітлахам доведеться залишити. Він сідав на найближче дерево і заклично стукотів, звертаючись до дітей. А ті намагалися розпрямляти неслухняні крила і змахувати ними. Поки що виходило дуже погано. Однак батько по кілька разів на день примушував повторювати урок.
На дворі — середина літа. До осені його діти повинні стати самостійними, а через рік мають вже самі створити сім’ю. Вечорами лелеки, постукуючи дзьобами, щось розповідають своїм дітям, наставляючи на добрий розум, готуючи до дорослого життя. Тато пригадує, як з висоти помітив придатне для гнізда дерево. Як довго умовляв маму звити гніздо саме тут. Не одну годину виконував він ритуальний танок на місці майбутнього гнізда: кланявся і закидав голову, не припиняючи при цьому заклично стукотіти дзьобом і крутитися на одній ніжці. А подруга кружляла десь високо-високо... Тільки через рік вони повернулися разом на це ж місце. По паличці, по соломинці зносили матеріал для гнізда. Добудували тільки на початку наступного — і тоді з’явилися пташенята.
А от над гніздом зрідка з’являвся третій. Коли ще не було малюків, він кружляв тут постійно. Хто він? Знехтуваний наречений? Чи дитина, котра виросла і не бажає жити самостійно? Як знати?
Малята в гнізді засинають, і батьки вирушають ночувати на сусіднє дерево. Завтра на їх чекає день, сповнений турбот.
