3 лютого
— Можеш не сумніватися: сметану вона розвела водою з крохмалем, — обурено говорила персона років тридцяти іншій, приблизно такого ж віку. — Я як покуштувала, збісилася: не пекти через цю негідницю торт, чи що? Добре, що біля дому торгують бабулі з села. Побігла, купила в однієї знайомої. А цю літрову банку — чесне слово — готова була розбити на голові тієї продавщиці. Совість же треба мати. Я також стою за прилавком. Проте сметану ніколи не розбавляю. Навіть молоком. Навіщо псувати продукт? Краще я обважу на 50 грамів і отримаю свій навар.
— Правильно, — сказала інша. — До речі, старих я ніколи не обманюю. Гріх. Обважую тільки найпротивніших покупців. На повну котушку. А побіжать скаржитися, я тут же підкручу терези — адже знаю, на скільки.
Приятельки говорили голосно, не звертаючи уваги на пасажирів в автобусі. Чоловік 25 точно чуло їхню розмову. Всі сиділи принишклі. Згадували, мабуть, свій досвід при купівлі продуктів...
