2 лютого
Нещодавно спостерігачі всього світу — одні на екранах через супутники зв'язку, інші з берега чи кораблів за допомогою біноклів — спостерігали незвичне явище. Велике судно, щось на зразок сучасного «Титаніка», після довгих й абсолютно незрозумілих стороннім маневрів, розкололося на дві частини. Сталося чудо: корабель не потонув, а обидві половини почали плисти й віддалятися одна від одної.
Найбільш дивним було те, що плила не тільки корма з усіма двигунами в її череві, а й носова частина, та, де залишилися капітан та старші офіцери. Згодом виявилося, що офіцери сіли на весла і щосили гребли, а капітан мужньо залишався на своєму посту й «командував, як і раніше», та безперестанно подавав в ефір сигнали SOS («Рятуйте наші душі!»). Він так поспішав і так хвилювався, що часто збивався і тоді в ефір ішли зовсім інші повідомлення: «Пролетарі всіх країн, рятуйте!» або «Слов'яни всіх країн, єднайтеся!», або «Смерть схизматикам!» Деякі малорозвинені країни, отримавши сигнали, почали відзивати резервістів, а один сусідній президент виступив на захист потопаючих моряків-православних. На який час вистачить сили в тих, хто сидить на веслах?
А кормова частина судна святкувала історичний відрив від капітанської рубки. Усі перебували там у стані ейфорії — віднині вони могли плисти, куди хотіли, тобто правильним курсом. Визначати цей курс доводилося, щоправда, давніми способами: за допомогою зоряного неба та пальців. (Якщо поплювати на палець і підняти його вгору, то можна точно визначити напрямок і силу вітру.) Тому всі на кормі постійно тримали вказівні пальці над головою. Невдовзі, однак, з'явилися перші ознаки розходжень: різні пальці вказували різні правильні курси. А один із команди провів крейдою посередині тієї половини, на якій вони пливли, і на одному боці написав «Корма», а на другому — «Капітанська рубка». Запитання: «Скільки часу знадобиться на те, щоб розколоти корму?»
