26 червня
Кабінет, що навпроти, орендують молоді підприємці, їх невеличка фірма «Будсервіс» користується шаленим попитом у нашому провінційному містечку, позаяк державні будівельні структури «наказали довго жити». Отож, судячи з нескіннчених візитів і телефонних дзвінків, роботи хлопцям не бракує.
З обома Вікторами приємно у вільну хвилину поспілкуватися: розумні, ініціативні, обізнані. А ще — опозиційно настроєні. Бо у свій час пройшли тернистий шлях на державних підприємствах, не витримали, вирішили «відколотись» і відтепер покладаються лише на власні сили й здібності.
Сьогодні їх відвідав агітатор — збирач підписів на користь «нинідіючого». Через прочинені двері кабінету було цікаво чути, як вони напівжартома-напівсерйозно «розкручують» його на захисну проповідь, наперед знаючи, що не здадуться на вмовляння. Серед аргументів «за» був один ну просто вбивчий — «коней на переправі не міняють». Мабуть, для менш спокушеного електорату він би відіграв вирішальну роль. Та в нашу стихійну політичну «п'ятихвилинку» ми продовжили асоціативний ряд «кінських» пристрастей. Ні в чому не винного героя байок і казок хотілося наректи то Сусаніним, то Мойсеєм (яке богохульство!). І вже зовсім єхидна й нахабна аналогія (яка проте лежить на поверхні) — про коня, що начебто не псує борозни, але... (далі продовжуйте самі, хто здогадливий, а я підтримаю Коцюбинського, який давним-давно зауважив, що коні таки не винні).
