14 квітня
Мовна проблема для більшості сучасного студентства, на жаль, є досить набридливою, такою, що супроводжується «закатуванням очей» як-то кажуть. Скільки вже аргументів було надано, щоб переконати суспільство врешті зрозуміти, що ми — українці, а мова наша — українська. До цього переліку надається ще велика кількість фактів про унікальність мови. Давайте поговоримо про одну відомість, яку, можливо, ми зовсім не помічаємо. Найголовніше, найпрекрасніше та таке бажане, чого хоче і прагне кожна людина, — кохати. Ми можемо любити багато дій, речей, а головне — людей. Кожен може сказати, що він, наприклад, любить співати, книжки та свою родину. В жодному випадку не можна замінити дієслово на «кохаю». Як пожартувала моя подруга в обговоренні цього питання: «Ну чому ж, я «кохаю» свій комп’ютер!». Звичайно, крім сміху це не викликало в нас ніякої іншої реакції. Якщо ви розмовляєте російською — то вам і не має сенсу проводити це невелике дослідження. Подібно до будь-якої іншої розповсюдженої мови. Стосовно певного явища чи людини знайдеться лише одне слово: люблю. Та хіба можуть зовсім різні почуття бути висловлені одним (однаковим) словом? Хіба ми відчуваємо те саме до улюблених речей та коханої людини? Бачите, навіть не можна сказати «улюбленої людини». В голові проноситься думка, що наші пращури мали таки неабияку кмітливість та мудрість, коли саме такою сформували українську лексику. Тож нам варто користуватись цією унікальністю, якою володіє кожен українець. Бо тільки нам випала така честь і нагода говорити тією мовою, що підкреслила силу і неповторність найкращого людського почуття.
