26 січня
Заголовочки і заголовки — ти стараєшся, чаклуєш зі звичайними словами, скріпляєш, переставляєш, переривши купу словників та збірок. Стараєшся.
Фух. Є. Створив, вигадав, виписав. А воно — зась! Їх нещадно ріжуть пошукові системи, нещадно обтинаючи слова-перлини так, що виходить зовсім неестетична картинка дійсності. І тобі це також не подобається, правда? Отака вона та правда блогів, де назви твоїх постів обрізають не соромлячись. Тоді який сенс усіх намагань і сподівань, коли все зводиться нанівець? А ще на «кучеряві», креативні, на суб'єктивну думку автора, заголовки у пошукових системах немає запитів. Для того, аби тебе читали, треба називати свої пости простими, зрозуміли, широковживаними словами. Тоді усі родзинки летять коту під хвіст. Кому це потрібно? У мене ще жевріє надія знайти вихід з цього замкненого кола. Чим знехтувати: простотою та ясністю чи творчим підходом? Останнім часом займаюсь пошуками золотої середини, адже обожнюю блогосферу.
