26 серпня
Мав рацію екс-президент України, коли впевнено заявив: «Україна — не Росія». Ще й ще раз переконуюсь у цьому все своє життя. А найсвіжіший доказ, мабуть, можна почерпнути, коли покладеш перед очима списки видатних людей, за кого голосували в двох країнах, обираючи «Имя России» і «Великих українців». Серед 12-ти імен в Росії тільки троє гуманітаріїв Пушкін, Достоєвський, Менделєєв. Дев’ять же осіб — завойовники, тирани, садисти. Не знайшлося там місця А. Сахарову, Ю. Гагаріну, людині-університету М. Ломоносову, Л. Толстому. Тим людям, які за життя й після смерті не заплямували ні своєї честі, ні честі батьківщини. Проте є братовбивця О. Невський, синовбивці-царі Іван і Петро, криваві диктатори Ленін і Сталін. На совісті Катерини теж є кров царя-попередника, рідного чоловіка. Жахливий, як на мене, підбір. За цими іменами ріки крові та незліченні мільйони закатованих жертв. Навпаки виглядає наш список, четверо: С. Бандера, Б. Хмельницький, І. Мазепа, Р. Шухевич представляють військово-політичну частину. Серед останніх переможець князь-будівничий Ярослав Мудрий, лікар, поети, спортсмен. Це й є причиною того, що в долі Росії «принуждение к миру» на чужих землях є домінуючою складовою і в ХХІ столітті.
