12 серпня
Тебе язик до Києва доведе, казала мені колись, ще в шкільні роки, мама. Так і сталося — вже шостий рік блукаю вулицями столиці в пошуках спочатку навчання, пізніше роботи, зараз — житла. Але тоді вона мала на увазі його — язика — безхребетність і пусте ляпання. А от сьогодні вже мій наречений не на жарт замислився над змістом мого, як дехто до сих пір вважає, пустого базікання. Минулого тижня ми з друзями автівкою їхали на пляж. Коли мій обранець щосили натиснув на педаль газу, я спокійно, але суворо мовила: «Не їдь так швидко, бо ще відвалиться щось»... До чого були слова про відвалиться, сама не второпала, бо мала на увазі зовсім інше. Але відразу після моїх слів машина заревіла-засмикалась, насилу вдалось зупинити. Після кількоххвилинного огляду хлопці зле на мене глянули й в один голос поставили діагноз: «Відвалилося». Сьогодні ж зранку коханий подзвонив і почав жалітися на вчорашню пригоду: пробив колесо. Добре, що запаска була, то він швиденько замінив негодне на новеньке й поїхав далі. «А тепер їздиш без запасного?» — запитала я, знаючи відповідь наперед, на що отримала грізне: «Краще мовчи, не кажи більше нічого!» Що було далі? Через хвилин сорок я дізнаюсь, що бідолашний стоїть десь посеред траси з пробитим колесом, і вже без запаски. Поки що не турбуватиму його, нехай охолоне, він же думає, що я наврочила, а не передбачила!
