23 липня
Минулого місяця мої одногрупники, які після бакалавра пішли на спеціаліста, отримали диплом. Хто червоний, хто синій — всі лишились задоволені, щиро посміхалися, згадуючи п’ять безтурботних студентських років, і потай один у одного між іншим запитували: «А ти роботи ще не знайшов?..» Отримуючи негативну відповідь, заспокоювали один одного, мовляв, у нас ще все попереду — й світле майбутнє з посадою головного редактора (факультет журналістики як-не-як), і величезні гонорари за блискучі статті...
Та вже вчора мій колишній сусід по парті засмучено розповідав, що ніде не потрібні працівники, скрізь забито, тим паче — без стажу. Так де ж його набратися, цього досвіду, якщо не беруть нікуди, задається питанням бідолашний. І всім байдуже, що, наприклад, «кожен місяць, який підліток проводить без роботи, підвищує ймовірність того, що він (або вона) опиниться під судом», про що нещодавно повідомляла газета «День». Проте більшість бабусь і дідусів моїх знайомих, отримуючи пенсії, пенсійні пільги й так далі до останнього намагаються втриматись на робочому місці. Я не маю нічого проти старшого покоління й ні в якому разі не хочу нікого образити, але чи доводилось вам бодай раз чути про випадки суїциду на основі відходу на пенсію?! А от безробіття серед молоді викликає такі наслідки, як соціальна ізоляція, депресії, проблеми зі здоров’ям, соціальна дезорганізація, зростання злочинності, самогубств...
