16 липня
Несподівано, після дворічної мовчанки, зателефонувала однокласниця й запитала, чи можна завітати в гості. Я з радістю чекала на Олю. Та те, що побачила й почула, не тільки приголомшило, а й ввело в розпач. Моя змарніла до невпізнання гостя ще декілька років тому, на зустрічі з однокласниками, була наймоложавішою з нас. Майже тригодинна розмова пояснила все: у Олі гине син. 35-річний розумний, освічений, зовні гарний чоловік, спивається, незважаючи на те, що любить свою дружину, діток, має роботу. У порядній сім’ї, де ніколи не було ніяких питних проблем, із кожним днем деградує син. Останні роки і батьки, і дружина займаються лікуванням тяжкохворої рідної людини, перепробували безліч народних методів, звертались за допомогою до лікарів, більшість із яких тільки гребуть гроші, не допомагаючи перебороти важку й ганебну недугу. Мучаться дружина й діти. Мучиться й він, валаючи, коли п’яний, що горить душа, обіцяючи лікуватись, коли протверезіє. А потім знову якась диявольська сила веде його з дому та ввергає в пекельну яму на декілька днів, на протязі яких божеволіє від безвиході та безсилля врятувати дитину мати. І, зболена й змучена, йде вона по землі, шукаючи будь-якої поради, просить допомоги в Бога і людей, надіється ще на воскресіння своєї кровинки.
