18 червня
А чи доводилось вам бачити, як одуд п’є воду? Я вже не вперше сьогодні з замилуванням спостерігаю, як цей красивий птах прилітає до нашої хати і з великої 40-літрової посудини, куди стікає дощова вода з даху, п’є воду. Я знаходжусь метрах в трьох від нього, стараюсь не рухатись, щоб не наполохати цього яскраво опереного птаха із задерикуватим чубчиком на голові. Напився, пурхнув на горіхове дерево і для когось прокричав своє характерне: Тут я! Тут! І чого тільки за день не набачишся, живучи на околиці села. Впевнена, що стріну їжачка. Він живе під місточком, який перекинутий у нас за городом через канаву. Кожного ранку приношу йому то кусочок хліба, то молока, а то якісь залишки від сніданку. І досить часто бачу, як він заходить на місточок і трапезує під розкішним кущем бузини. Трохи ближче до обіду, коли йду поїти кіз, зустрічаю знайомого лелеку, який поважно піднімає червоні довгі ноги, бредучи по воді у канаві, де шукає здобич для буслихи, що сидить у гнізді в очікуванні потомства. Через деякий час прилетить зозуля й накує мені красиво й багато, перелітаючи десятки разів із верби на тополю, з куща жасмину на молоду липку, яку я посадила років із дев’ять тому і ніяк не дочекаюсь, поки вона зацвіте. А завершиться день солов’їними піснями, які з несамовитою силою і жагою витьохкує цей маленький співак, закоханий у весь білий світ.
