14 травня
Очевидно, тоді, коли Тарас Григорович писав свій «Садок вишневий коло хати», була інша екологічна обстановка. Тому так лірично у нього «хрущі над вишнями гудуть». А зараз же це травневе нашестя викликає тривогу, огиду, роздратування. Кожного теплого вечора вони, як гаспидська сила, вибираються з-під землі і летять чорними хмарами над квітучими деревами. Вони літають у повітрі, боляче луплячи людину в обличчя, голову, чіпляються за одежу, від якої відірвати їх важко, бо мають чіпкі кігті на лапах. Величезні, неповороткі, темні, майже чотири сантиметрові, важкі комахи об’їдають листя, цвіт на верхівках квітучих слив, вишень, черешень. А рано-вранці, підійшовши до цих дерев і потрясши їх, викличеш цілий градопад — уся земля покриється хрущами. Встигай тільки збирати їх у посудину, і курам, як англійським аристократам, забезпечений і перший і другий ланч. Та й благе діло зробиш, бо знищиш хоч трохи цих шкідників, що з’їдають не тільки часник, цибулю, а під’їдають навіть коріння молодих деревець, приводячи їх до загибелі. І тому ще з більшою любов’ю і задоволенням слухаєш вдень у садку рівне, спокійне звучання діяльності божої комахи — бджілки, яка своїм клопітливим трудом створює одну з найцілющих субстанцій на землі — мед і спонукає людину до спокійного споглядання й діяльної та корисної праці.
