17 листопада
Час, протягом якого жінка бере на себе місію материнства, триває недовго: перерізують пуповину і приходить усмішка радості, зморшки дивини, сльози щастя, тепло надії... Для когось це просто ще один запис у реєстраційній книзі, об’єкт для навчання чи привід для стимуляцій — для тебе ж це цілий світ нових емоцій і відчуттів, доторків, піклувань, тривог. З цієї миті, яка здавалось би, за тривалістю і проминанням, нічим не відрізняється від інших моментів життя. Ти маєш бути не слабкою половинкою, а сильною жінкою, не типовим робітником, а цілодобовим сторожем, не симпатичною дівчиною, а особливою, надзвичайною, найкращою мамою! Бо для цього крихітного створіння, яке ще не може самостійно володіти своїми ручками й ніжками, сфокусувати як потрібно погляд, зрозуміти важливі речі, що відбуваються навколо, — Ти є не просто нянькою, а оберегом і дороговказом, цілим світом... І тільки потім зрозумієш, що це нічне недосипання, це пригортання маленького сердечка до своїх грудей під мелодійні звуки колискової є найкращими митями, незрівнянними ні з чим. Бо, незважаючи на інші спокуси, можливості чи амплуа, жінка у цьому багатогранному житті найбільше реалізовує себе у материнстві.
